Як Святогірськ живе в очікуванні нападу росіян

У курортному містечку на Донбасі люди чують, як наближаються обстріли. Росіяни перебувають лише за кілька кілометрів на північ.
Святогірськ колись був одним з популярних туристичних місць, а тепер це просто ще одне місце на Донбасі, куди люди тікають від бойових дій.
Більшість його постійних мешканців самі втекли, боячись, що війна дійде й до їхнього дому.
Місто відоме своєю Святогірською лаврою - православною церквою та монастирем, розташованими серед лісистих Святих гір Донбасу. Цей монастир був пошкоджений осколками від російського авіаудару. Зараз у шпилі церкви зяє діра.
Трохи на північ розташоване місто Ізюм, де точаться запеклі бої. Жителі, які втекли з Ізюма, розповіли нам, що їх бомбили вдень і вночі, вони тижнями сиділи без води та світла. Також вони розповідали про трупи на вулицях.

"Всі хвилюються", - каже мені міський голова Володимир Бандура.
Він каже, що ті, хто залишився, регулярно телефонують, щоб перевірити, чи він не їде. Він не збирається цього робити. Він залишається на місці й організовує продуктові набори для дедалі меншої кількості людей, які залишаються у місті. Це втомлені, голодні та налякані люди - іноді занадто налякані, щоб звинувачувати Росію.
"Я не буду про це говорити, - сказала мені одна жінка, - бо нам ще треба повертатися додому".
Росія відкрито заявляє про те, що новий фокус її війні буде на сході України, на Донбасі. Наступ росіян тут з трьох напрямків - з півночі, півдня та сходу.
Але ландшафт міста, який так зачаровує його відвідувачів, також дає певний захист його переляканим мешканцям. На відміну від більшої частини Донбасу, який має переважно рівнинний відкритий рельєф, Святогірськ розташований серед пагорбів і лісів, що забезпечує йому певну природну оборону та ускладнює маневри армії з артилерією та танками.

Пропустити подкаст і продовжити подкаст

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Мешканці, які залишилися, тепер живуть поряд із солдатами, які отримують тут короткий перепочинок від боїв. Вони купують каву в одному з небагатьох магазинів, які тепер працюють. Військовим заборонено спілкуватися з нами без дозволу.
Один чоловік з гордістю розповідає, що він проходив навчання у британських інструкторів перед початком війни. Він упевнений, що Україна зможе її виграти.
Але я зустрічаю іншого солдата - і він не має такої впевненості. Невпинне російське бомбардування бере своє. Інший солдат розповідає, що росіяни обстрілювали їхні позиції фосфорними бомбами, які роз'їдають тіло.
Зараз існує реальна загроза того, що Росія незабаром може спробувати оточити українські сили в регіоні, які воюють тут із підтримуваними Росією сепаратистами з 2014 року. Українські війська в цьому регіоні є одними з найбільш загартованих в українській армії. Але вони також стурбовані тим, що їхні лінії постачання можуть бути відрізані, оскільки російські сили просуваються з трьох різних напрямків.
Підрозділ, який ми бачили, виглядав добре навченим і добре оснащеним. Їхня автоматична зброя була обладнана глушниками. Офіцер, який погодився на інтерв'ю, каже, що його син також пройшов навчання - з силами США та Британії.

Володимир розповів нам, що українська армія зараз підготовлена набагато краще, ніж у 2014 році, коли підтримувані Росією сепаратисти захопили частину Донбасу.
"Якби ця війна була тоді, я не знаю, чим би вона закінчилася, але тепер ми знаємо, що російські агресори отримають те, на що заслуговують", - каже він.
За словами Володимира, росіяни використовують подібну тактику, яку використовували в інших частинах України, - "створюють паніку серед місцевого населення". "Це не по-людськи", - додає він.
Зараз це відбувається на Донбасі.
Здалеку ми бачимо й чуємо, як гуде місто Сєвєродонецьк. Ми спробували туди поїхали, але змушені були повернути назад, коли почули свист снаряда, що впав неподалік. Схожа ситуація відбулась і в Авдіївці - жителі колись жвавого промислового міста тепер ховаються у бомбосховищах.

Не пощадила війна й сусіднє село. Шістдесятирічна Галина показала нам вирву від бомби, яка впала в її дворі - внаслідок удару в її невеличкому будинку вибило вікна. Її онука Анастасія сховалася в будинку під столом - їй все ще дуже страшно виходити надвір.
Галина каже, що "в цій ситуації немає нічого смішного".
"Ми тут живемо, як гарматне м'ясо", - додала вона.

Українські війська намагаються уповільнити будь-яке просування росіян, як це вони зробили в Києві. Один солдат показує нам кадри моста, який вони підірвали на північ від Ізюма. Це зупинило колону військових вантажівок. Але їх буде більше.
Невпинні обстріли, які зараз на Донбасі - лише прелюдія до очікуваного наступу. Росія намагається послабити обороноздатність України та рішучість її народу.
Також вже почалися атаки російських військ по всій лінії фронту. Більшість з них українські війська наразі відбили. Але вони знають, що далі буде більше.
Росія все ще збирає та перегруповує свої уражені підрозділи. Залишається питання, чи будуть російські сили ефективнішими на сході, ніж біля Києва, де вони були змушені відступити.
Міністерство оборони Великої Британії вважає, що російські командири також занепокоєні тим, скільки часу в них іде на підкорення Маріуполя, адже це уповільнює просування Росії в інших місцях.

Україна все ще боїться, що гірше попереду. Тому президент Володимир Зеленський знову закликав надати країні більше зброї.
Донедавна підтримка Заходу обмежувалася оборонною зброєю - наприклад, протитанковими та зенітними ракетами. Але зараз деякі країни посилають більш важке озброєння.
Ми бачили, як дещо з нього - наприклад, бронетехніка - прибувають на передову. Чехія надала Україні десяток танків Т-72. Остання партія військової допомоги США включатиме 18 гаубиць.
Але цього, мабуть, буде недостатньо, щоб схилити чашу терезів на користь України.
Мер Святогірська каже, що все ще сподівається, що цей конфлікт можна вирішити дипломатичним шляхом.
"Все це жахливо, - каже він. - Це руйнування не має майбутнього".
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!