Кого Росія ставить керувати на окупованих територіях України
Російська армія від початку вторгнення в Україну окупувала кілька міст, в яких зараз не відбуваються активні бойові дії. Там росіяни намагаються встановити свою окупаційну владу за допомогою місцевих помічників.
Загальна схема росіяни виглядає так - спочатку вони схиляють до співпраці чинник керівників, а якщо ті відмовляються, знаходять колаборантів серед проросійських політиків.
При цьому представників місцевого самоврядування, які відмовляються від тісної співпраці, часто викрадають.
Офіс президента України заявив, що станом на 31 березня 24 представники місцевого самоврядування перебувають у полоні росіян.
Прокуратура України у разі виявлення фактів співпраці посадовців з росіянами відкриває справи про державну зраду.
Більшість колаборантів мають чи мали стосунок до проросійських партій, такі як Партія регіонів, "Опозиційний блок", ОПЗЖ чи комуністів. Їхню діяльність під час воєнного стану заборонили.
ВВС вивчила, як влаштоване російське управління на захоплених територіях і хто допомагає Москві встановлювати свій контроль в українських містах.
Матеріал готували Анастасія Лотарєва, Андрій Захаров та Віталій Червоненко.
Окупація без окупації?
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
"Ми не плануємо окупацію українських територій, ми нікому і нічого не збираємось нав'язувати силою", - сказав Володимир Путін 24 лютого, коли оголосив про вторгнення в Україну.
Його слова тоді ж підтвердив прессекретар Дмитро Пєсков: "Росія не збирається окупувати українські території під час військової операції".
Перше українське місто, Генічеськ, двадцятитисячник на березі Азовського моря, російська армія захопила вже за кілька годин після початку вторгнення.
Окупацію територій регулює третій розділ Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни.
Радянський Союз ратифікував її 17 квітня 1951 року. У конвенції зазначено, що її підписанти зобов'язані дотримуватися її положень, "навіть якщо один з них не визнає стан війни".
Третій розділ докладно регулює життя на окупованих територіях: зокрема, йдеться, що "окупаційна держава зобов'язана за допомогою усіх наявних засобів забезпечувати населення продуктами та медичними матеріалами, якщо ресурсів окупованої території виявиться недостатньо".
У військових конфліктах за участі Російської Федерації звична схема, описана у конвенції, порушилася.
Так було під час анексії Криму в 2014 році, так відбувається і зараз під час вторгнення в Україну і захоплення її міст.
Колаборантка з партії Януковича
24 березня Велика Британія запровадила чергові санкції проти Росії через війну в Україні. Потрапила до нього нікому не відома до того Галина Данильченко, колишня заводська бухгалтерка з українського Мелітополя. У російській пресі її тепер називають "народним мером Мелітополя".
А в Україні проти неї вже порушили кримінальну справу за обвинуваченням у державній зраді.
Мелітополь - найтрагічніший приклад появи проросійської влади у захоплених містах. Мера міста Івана Федорова, який відмовився співпрацювати з окупантами, викрали російські військові.
Його історія пролунала на весь світ, про викраденого мера неодноразово у зверненнях до Заходу згадував Володимир Зеленський.
Перебуваючи у фактичному полоні, Федоров підписав постанову про передання влади Галині Данильченко.
Про це він тепер розповідає сам - Федорова обміняли на російських строковиків, які потрапили в полон внаслідок бойових дій.
Спілкується з журналістами і Данильченко: нещодавно вона дала інтерв'ю RT, де заявила, що Федоров "відмовився продовжувати працювати" і призначив її "виконувачкою обов'язків мера". "Розпорядження є, підпис є, все легітимно і законно", - розповіла вона.
Саме так 57-річна Данильченко і опинилася у списку санкцій - Британія напряму називає її вчинок колабораціонізмом.
Коли Федоров був у полоні, на його підтримку виходили мітинги, а міська рада не визнавала самопроголошену керівницю. Зараз він на підконтрольній Україні території і навіть зустрівся у Франції з президентом Макроном.
57-річна Данильченко завжди належала до проросійських партійДанильченко - багаторічна депутатка мелітопольської міської ради: спочатку вона обиралася до неї від проросійської "Партії регіонів", потім від такого ж проросійського "Опозиційного блоку".
У Росії вона була і після подій "кримської весни": щонайменше один раз влітку 2015 року вона могла літати до Москви через Сімферополь (за чинним законодавством України, це вважається незаконним перетином державного кордону, за що українського громадянина можуть притягнути до адміністративної відповідальності).
Зв'язатися із самою Данильченко не вдалося. Але, за версією радника голови українського МВС Антона Геращенка, Данильченко - не головна людина у тимчасовій адміністрації Мелітополя. Її, за його даними, очолює запорізький підприємець та колишній депутат Верховної Ради від Партії регіонів Євген Балицький.
Балицький - власник "Мелітопольського заводу підшипників ковзання", директоркою якого давно працює Данильченко (дані системи YouControl).У короткому інтерв'ю RT вона докладно розповіла, як погіршення відносин з Росією вплинуло на підприємство: там виробляли вкладки на колінний вал для двигунів внутрішнього згоряння для російських та білоруських вантажівок і тракторів, але після анексії Криму в 2014 році завод "почали звинувачувати у тому, що ми співпрацюємо з Росією, тож усі контакти були розірвані".
Але тепер, каже Данильченко, "при адміністрації міста працює міжвідомча комісія, яка опрацьовує схеми відновлення співпраці з підприємствами Росії, Білорусі, ДНР та ЛНР".
Євгена Балицького у 2018 році внесли до російських санкційних списків, але при цьому його сини живуть в Криму, про що він сам розповідав в інтерв'ю.
І не просто живуть там: старший син Олександр має ресторанний бізнес на півострові. Йому належить кафе французької кухні Bouquet Garni, а до середини лютого він володів ще й баром під назвою "Кьюбар"
Балицький-молодший отримує фінансову підтримку з російського бюджету: у 2020-2021 роках він як суб'єкт малого підприємництва отримав близько 3 млн. рублів (понад 1 млн грн) (дані "СПАРК-Інтерфакс").
Тепер він разом з мешканцями Мелітополя дивиться одні телепередачі: після приходу російських військ у місті знову запрацювали російські телеканали. "Багато людей радіють, тут сумували за російською мовою. Вісім каналів запустили - чи вже навіть більше", - розповіла в інтерв'ю Данильченко.
Натомість Федоров наполягає, що Мелітополь і так був російськомовний, цю мову тут ніхто не утискав, а російську пропаганду дозволу російської мови називає фарсом.
Для ретрансляції російського сигналу використовують потужності мелітопольського каналу, що належить Балицькому. Останній заявив ВВС, що це сталося без його волі: до будівлі телеканалу просто увійшли російські військові й самі увімкнули російське телебачення.
Втім, критичного ставлення до багатьох дій української влади він не приховує, вживаючи улюблене слово російських телеканалів "бендерівський" (саме так, а не "бандерівський", як, власне, правильно називати прихильників спадщини українського націоналіста Степана Бандери).
"Я пишаюся такими людьми, як Данильченко, яка взяла на себе важкий тягар [керівництва] у такі часи", - заявив він ВВС, додавши, що не мав до її призначення жодного стосунку, хоч вона й працювала на нього багато років.
"Народний мер" Данильченко відповідає за усі господарські питання, при цьому у місті діє російська військова комендатура, стверджує Балицький.
Після того, як до міста увійшли російські війська, комендатура зібрала підприємців й політиків і запропонувала їм співпрацю. Але є й протилежна інформація: комендатура все ж таки займається господарськими питаннями, розповідав військовий в репортажі російського прокремлівського каналу НТВ.
Балицький, за його словами, допомагає завозити у місто харчі з Криму. За порядок у Мелітополі, за його словами, відповідає якась "міліція", зібрана з мелітопольців: українська поліція місто залишила.
"Російські військові - такі ж нормальні люди, як усі, якщо не кидатися на БТРи з безглуздими гаслами. Я сказав їм, що треба допомогти возити гуманітарні вантажі з Криму. Вони це питання якось вирішили, як саме - мене не цікавить". Люди [підприємці] за свої гроші їдуть, купують харчі чи ПММ і привозять до Мелітополя. Дорогою ніхто не грабує, ось яка від них [російських військових] нам потрібна допомога", - розповідає Балицький ВВС.
У місті продовжують збиратись проукраїнські мітинги, на яких люди виступають проти російської окупації.
Як каже Федоров, окупаційна влада змушує вчителів виходити і починати навчальний процес за російськими програмами, а вчителі масово від цього відмовляються.
Мітинг у Мелітополі проти російського вторгнення (7 березня, кадр з відео дніпровського видання "Наше Мiсто")Херсоном керують військові
Слова "військова комендатура" лунають ще в одному окупованому місті, Херсоні. Поки що містом керує старий мер Ігор Колихаєв.
У розмові з журналісткою російської "Нової газети" Оленою Костюченко він назвав те, що відбувається у місті", окупацією", а своїм завданням - забезпечення життєдіяльності Херсона.
Військові зайняли будівлю обладміністрації, і хоча жодних заяв про створення окупаційної адміністрації зроблено не було, херсонці називають це "військовою комендатурою".
Двоє жителів Херсона, які попросили не називати їхні імена, підтвердили, що саме комендатурою тепер у місті називають будівлю обладміністрації.
"Не те щоб нам сказали - "ось тут сидить ваш мер, ось тут сидить російський комендант, у разі потреби записуйтесь на прийом", - іронізує один з них. - Просто всі знають, що так, тут сидять російські військові, саме вони і керують містом".
Колишні "регіонали"
27 лютого, на четвертий день війни, мер українського міста Куп'янськ Геннадій Мацегора звернувся до мешканців через сторінку міськради у фейсбуці.
Куп'янськ розташований біля кордону з Росією, між Харковом і Луганськом. Напередодні звернення мера до міста увійшли російські війська.
"Сьогодні на телефон чергової частини поліції надійшов дзвінок від командира батальйону російських військ з пропозицією перемовин. Інакше місто штурмуватимуть з усіма наслідками. Я вирішив взяти участь у переговорах", - розповів Мацегора, сидячи в кабінеті у худі зі словами winner та respect на ній. Він поклав руки на теку в кольорах українського прапора.
У результаті російські війська увійшли до Куп'янська без бою, а українська прокуратура заявила, що підозрює Мацегору в держзраді.
Через місяць, наприкінці березня, Мацегора через той самий фейсбук заявив, що його доньку нібито затримала СБУ на заході України, куди вона поїхала на час війни.
В СБУ ВВС пообіцяли прокоментувати цю заяву, однак на момент публікації відповіді не було.
Мер Куп'янська Геннадій Мацегора (у центрі в чорному) розмовляє з російськими військовими на вулиці містаМацегора - типовий представник місцевої української влади, що пішов на співпрацю з російською армією.
У 2020 році його обрали мером від проросійської "Опозиційної платформи за життя", а до цього він належав до такої ж проросійської "Партії регіонів", яка була провладною в роки президентства Віктора Януковича.
А ось в Енергодарі Запорізької області місцевий мер Дмитро Орлов відмовився від співпраці, й у місті з'явилася "громадська рада самоорганізації міста".
Її очолив депутат міськради від тієї ж "Опозиційної платформи" Андрій Шевчик, що працює провідним інженером на Запорізькій АЕС.
На відео від 27 березня, на якому Шевчик повідомляє про створення паралельної владної структури, він сидить за порожнім столом, на якому лежить лише кулькова ручка.
Уродженець Красноярського краю, ще до анексії Криму він обирався до міськради Енергодара від партії "Сильна Україна" підприємця Сергія Тігіпка, який був віцепрем'єром в уряді Януковича.
Шевчик читає повідомлення ВВС з проханням про коментарі, але не відповідає і слухавку не бере.
Однак членство у проросійських партіях не завжди автоматично означає співпрацю з російською владою.
Генічеськ не пішов на співпрацю
Так, наприклад, було в Генічеську - місті на Херсонщині: його мер Олександр Тулупов, який раніше обирався до місцевої ради від "Партії регіонів", пішов у відставку разом зі своєю командою після приходу російських військ.
"Нас поставили в такі умови, коли ми не можемо працювати та здійснювати повноваження як представники українського органу місцевого самоврядування", - пояснив Тулупов своє рішення.
Тулупов залишається у місті й займається гуманітарною допомогою для його мешканців.
Один із підприємців Генічеська, який відмовився назвати своє ім'я з міркувань безпеки, пояснив ВВС: "Тулупов роздає те, що місцеві підприємці й мешканці принесли, але він звільнився, тому можливостей у нього небагато".
І він, і ще кілька співрозмовників у Генічеську кажуть, що жодної офіційної інформації про управління містом немає: "Керують військові, вони себе ніяк не називають і офіційної інформації не дають. Російську допомогу видають у форматі "отримайте у когось десять тисяч рублів", за ними черги".
У місцевих групах мешканці обмінюються їжею та ліками самостійно.
Влада в Бердянську
У Бердянську "тимчасове виконання обов'язків мера" взяв на себе 59-річний Олександр Сауленко, який у своєму зверненні до мешканців вживає улюблений вислів російської пропаганди "київський режим". Він не відповів на дзвінки ВВС.
Сауленко, на відміну від інших "народних мерів", на перший погляд - загадковий "ноунейм". Однак і за його спиною стоять досвідчені місцеві політики.
Самопроголошений голова Бердянська Олександр СауленкоГірський інженер за освітою, Сауленко співпрацював з питань комунального бізнесу з колишнім депутатом Запорізької обласної ради й колишнім членом забороненої в Україні Комуністичної партії Олександром Боровковим.
У 2020 році Боровков мало не став керуючим справами бердянського виконкому, але тоді місцеві депутати згадали його участь у проросійських мітингах 2014 року й запитали, що він думає про присвоєння міській вулиці імені Бандери (той відповів негативно).
Висував колишнього комуніста на посаду керуючого справами, тодішній мер Бердянська Валерій Баранов - член партії "За майбутнє". Саме від цієї партії балотувався до сільради одного з навколишніх сіл і нинішній "народний мер" міста Сауленко.
Баранов пішов з посади мера наприкінці 2021 року, причому його партія звинувачувала у цьому місцеві "прокремлівські сили", які "на тлі скупчення російських військ на кордоні розпочали безпрецедентний тиск на українських патріотів".
Але Баранов запевнив ВВС, що не лише не має жодного стосунку до висування Сауленка на посаду "народного мера", а вважає його "пройдисвітом" і "негідником".
"Звідки він узявся, ніхто не знає", - сказав він, додавши, що нічого не чув про нього до війни. Сам колишній мер виїхав з Бердянська ще до початку бойових дій і тепер публікує у фейсбуці дописи на підтримку української армії, меми з Лукашенком й карикатури на Росію, на одній з яких президент Путін зображений у личаках і шапці-вушанці.
Сам Баранов до мерства був депутатом парламенту від Блоку Литвина, але в 2010-2012 роках був у коаліції з Партією регіонів.
У Каховці - проросійський політик
У Каховці життя містом довго організовувала місцева влада.
Проте 1 квітня росіяни поставили керувати свою людину.
Як повідомила міська рада Каховки, 1 квітня всіх працівників міськвиконкому, які на той час були на робочих місцях, зібрали в залі засідань, відібрали мобільні телефони та повідомили, що міська влада, яка організовує всю роботу в громаді, не справляється зі своїми обов'язками.
"Військовими РФ повідомлено, що від сьогодні керувати містом буде Павло Філіпчук", - повідомили у раді.
Філіпчук раніше закликав у своєму фейсбуку змиритись з окупацією міста Каховки, його вже підозрюють у державній зраді.
Зараз Філіпчук є депутатом облради від проросійського "Опозиційного блоку", раніше працював депутатом каховської міської ради від Партії регіонів, а до парламенту намагався потрапити від проросійської "Опозиційної платформи за життя".
У 2020 році він намагався стати мером - проте вибори провалив і навіть не вийшов до другого туру.
Пан Філіпчук займається будівельним бізнесом.
Церква та незгодні
ВВС відомі історії, коли у частині захоплених росіянами селах головними комунікаторами є представники УПЦ Московського патріархату, як було у селі Катюжанка на Київщині.
Іноді росіяни не заходять у саме місто, а стоять на околицях, а керувати дозволяють місцевій владі.
Так сталось у місті атомників Славутичі, де місто і далі жило своїм життя, а росіяни ставили блокпости на околицях.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!