"Ми не здамо Чернігів і стоятимем до перемоги". Мер про ситуацію в місті
Чернігів - одне з міст України, які найбільше страждають від російської агресії. Майже повне оточення, нестача їжі та всього найнеобхіднішого, відсутність світла та води.
Російські війська його постійно обстрілюють, проте взяти так і не змогли.
Мер Чернігова Владислав Атрошенко не має ні краплі довіри до обіцянок російської влади відтягнути війська від Києва та Чернігова.
Обстріли на Чернігівському напрямку тривають попри обіцянки Москви знизити активність бойових дій.
В інтерв'ю ВВС Атрошенко розповів про обстріли російськими військовими цивільної інфраструктури міста, про смерть сотень мирних людей і готовність містян обороняти місто аж до перемоги.
Владислав Атрошенко виходить на зв'язок з місця, яке розташоване неподалік Чернігівської міськради. У приміщення мерії зі сторони Білорусі двічі влучала ракета.
ВВС: Як виглядає місто навколо вас?
Владислав Атрошенко: Місто зруйноване бомбардуваннями російських військ. Ми не впустили ворога, місто контролюється збройними силами України, але перебуває в оперативному оточенні.
Оскаженілі війська Російської Федерації бомблять та розстрілюють Чернігів з усіх видів зброї. Місто зазнає страшних ушкоджень.
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Коли міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров з різних майданчиків світу говорить про спецоперацію, що російські війська знищують тільки українські військові об'єкти - це брехня.
Від першого до останнього слова. Росіяни знищують мирних мешканців, знищують школи, дитячі садочки, кінотеатри, стадіони, бібліотеки. Страждає дуже багато людей.
На сьогодні вбито 350 мирних мешканців. Кожного дня до лікарень привозять від 25 до 40 поранених.
Російська армія веде вогонь на ураження мирних мешканців, і росіяни вони про це знають. Це відбувається впродовж місяця.
Вчора був обстріл Чернігова з мінометів 120-го калібру з різних боків. Це перехресний вогонь і масовані обстріли міста навмання. Це не був прицільних вогонь. Він взагалі не міг бути прицільний, адже це не є прицільна зброя.
ВВС: Дуже багато людей в світі зараз знають про трагічну історію міста Маріуполь, яке в облозі та під постійним обстрілом, де люди вмирають від голоду. Чи така сама історія зараз з Черніговом?
В.А.: Я можу дати лише суб'єктивну оцінку за тією інформацією, якою володію, та яку отримую від ЗМІ.
Я підтверджую, що Маріуполь зазнає найбільш масованих ударів російської армії. Тривалий період другим за інтенсивністю обстрілів й бомбардувань був Харків.
На сьогодні Чернігів є сумним конкурентом вищезгаданих міст.
Або ж російська армія конкурує між своїми частинами. Чернігів менший за площею, ніж Маріуполь та Харків. Якщо збройні сили захищають місто меншою площею, то саме місто зазнає більшої шкоди.
ВВС: Чи правильно ми розуміємо, що зараз немає виходу з міста, що всі дороги перекриті російськими військами?
В.А.: Абсолютно. Коли ми кажемо, що місто оточено російськими військами - це не означає, що їхня армія оточує все місто.
Піхотні роти російської армії зосереджується біля бронетехніки, а їхня бронетехніка розташована в лісах або в низинах.
Інакше їх було б легко знищити. Вони ховаються та використовують певну топографію місцевості. Таким чином волонтери чи місцеві жителі бачать, де вони перебувають і мають можливість їх обійти.
На сьогодні перешкодою є річка Десна, адже росіяни знищили міст через цю річку, щоб ізолювати місто від південної та центральної частин України.
Але йде весна, тане лід і це нам допоможе. Сподіваємося, що ми зможемо налагодити логістику та доставляти в місто провіант і медикаменти.
Разом з військовими ми займаємося логістикою по понтонних мостах, але там більше ризиків, а цивільні вантажі ми організовуємо окремо від військових. Так ми хочемо врятувати місто від гуманітарної катастрофи, що насувається.
ВВС: Нещодавно була заява від заступника міністра оборони РФ, що Росія хоче зменшити військову активність в Київському та Чернігівському напрямку. Чи це хороша новина для вас?
В.А.: Якби практика стосунків України й Росії й тривалий досвід цих стосунків був таким, щоби можна було довіряти хоча б одному слову росіян, то це була б хороша новина.
Але у вечір цієї заяви відбувся артилерійський обстріл декількох житлових мікрорайонів міста, поранені близько 35 людей, їм повідривало ноги, травмовані кінцівки, декого вбили.
Часто росіяни говорять одне, а насправді відбувається зовсім інше. Тільки час покаже наскільки це правдиві слова. Наразі ми дуже обережно до них відносимось.
ВВС: Що кажуть мешканці Чернігова? Чи каже хтось, що краще здатися ніж продовжувати так страждати?
В.А.: Українське законодавство не зобов'язує 100% усіх військовозобов'язаних під час військової агресії брати зброю й захищати країну або своє місто, бо це є в Ізраїлі або в інших країнах.
Законодавство дозволяло тому, хто хотів, виїхати з Чернігова, виїхати в більш безпечні області України. І ці люди вже виїхали з міста.
Наразі в Чернігові, за моїми оцінками, лишається 100-110 тисяч людей з 290 тисячного населення, яке тут було до початку агресії Росії.
Це люди, які свідомо, ризикуючи своїм життям, лишаються в місті, для того, щоб забезпечити життєдіяльність міста.
Це люди, які працюють в лікарнях, печуть хліб, готують їжу, забезпечують електроенергію, газ, воду в тих межах, в яких дозволяє зруйнована інфраструктура.
Люди ризикують своїм життям свідомо. У них був вибір, вони могли виїхати, але лишаються в місті під обстрілами.
Чернігову понад 1300 років. Ніколи не було, щоби наші предки, Чернігівські князі, втікали від когось. Звідси починалася Київська Русь. Тому і ми, їхні нащадки, ні від кого втікати не будемо.
Ми будемо стояти стільки, скільки того потребуватиме оперативна ситуація.
Ми не будемо відступати. Ми будемо підтримувати наших військових, на плечі яких лягає головний тягар по обороні міста, і разом стоятимемо до перемоги.
Ми не здамо Чернігів.
ВВС: Чи працюєте ви зараз зі свого кабінету чи з бомбосховища?
В.А.: Я допускав дуже багато критичних висловлювань на адресу Росії та її агресії. Тому на міську раду Путін не пошкодував двох крилатих ракет.
Міська рада має стіни, товщиною в один метр, тому вона вистояла, хоча в неї поцілили.
Вона витримала удари двох крилатих ракет, але дуже зруйнована зсередини. Це приміщення не придатне для роботи. Тому я не можу там наразі працювати.
Це стосується й питання безпеки. Я працюю з різних локацій у місті. Сьогодні - це одне підприємство, завтра - друге, а післязавтра - третє.
ВВС: Минув понад місяць з повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Чернігів був однією з перших цілей. Ви та ваші колеги вже виснажені?
В.А.: Безумовно, ми втомилися. Ми не рахуємо дні, у нас вони всі робочі з 6-ої ранку до пізнього вечора.
Іноді ми вирішуємо дуже примітивні організаційні питання, яких ми не вирішували в мирному житті. Я не думав, що як мер міста колись шукатиму рефрижератори для того, щоб в них зберігати тіла загиблих, тому що морги їх не вміщували.
Я не думав, що колись як мер міста шукатиму додаткові бригади столярів, щоби робити труни. Не думав, що шукатиму місце для поховання загиблих, тому що кладовище зараз перебуває в зоні зіткнення на околиці й ховати людей там небезпечно.
Багато організаційних питань, зокрема і щодо доставки води по місту. Ніколи не думав, що я буду розвозити воду містом на вантажівці.
Мені як меру міста вперше у своєму житті доводиться розв'язувати ці та інші організаційні питання. Ми їх розв'язуємо щодня. І таким чином щодня підтримуємо наших людей, наших військових і наближаємо перемогу.
З Владиславом Атрошенком говорила Ліз Дусет для програми Today, BBC Radio 4.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!