Нагодувати себе та світ: чому війну в Україні важливо закінчити в квітні Які регіони світу найбільше потраждають, якщо Україна не засіється та не відновить експорт зерна? 30 березня 2022, 13:17 Економічна правда Укр / Рус Новини Публікації Колонки Інтерв'ю Спецпроєкти Новини компаній Архів Якісні дороги Простір з сенсом Земельний гід Податок на смартфон Успішна приватизація GasPoint ЕСО² Ні контрабанді Митниця. Тестування У тренді cashless Альтернативна економіка Економіка без викидів ГазПравда Еко промисловість Якісне регулювання Green Deal UA PROmarket enerGO Підтримка МСП Експертний автосервіс Земля можливостей Зелені інвестиції - заради знань 104.ua Фінанси Мій DIM ГазPro Будуємо майбутнє Майбутнє Agro Кінець епохи офшорів Інновації в дії Фінтех Бізнес-інтерв'ю Українська правда Економічна правда Життя Європейська правда Блоги Історична правда ТаблоID Доступ до правди Форум Пошук на сайті Ви авторизовані Вийти Авторизація Увійдіть під своїм акаунтом у соціальних мережах: Facebook Або за допомогою облікового запису на «Українській правді»: Забули пароль? Ми використовуємо cookies Погоджуюсь
Україна вже понад місяць прикриває Європу і бере на себе удар озвірілих російських окупантів. А до цього наша держава годувала практично весь світ.
Навмисне пишу в минулому часі. Якщо не засіємось і не відновимо експорт, міжнародна продовольча безпека постане перед серйозною загрозою. Світу, звісно, буде що їсти.
Але питання, скільки це буде коштувати і які країни зможуть собі це дозволити. Спойлер: Україна голодною не залишиться. Але про все по порядку.
Ця весна є найскладнішою за всі роки української незалежності. Проте національну економіку поставити на паузу не можна.
Пшениця є ключовим товаром для забезпечення продовольчої безпеки. Саме Україна експортує 10% від усього світового продовольчого запасу. Тож потрібно брати себе в руки, формувати надійний тил і жити далі.
Війна: сівба пропала?
Весняно-польові роботи у жодному разі не можна пропускати. Як би не було важко, але поля треба засівати. І я пишаюсь, що наші аграрії готові захищати свій "фронт" і працювати на землі навіть в умовах війни.
З багатьма спілкуюсь, і всі як один кажуть: "Головне – перемога. А ми свою роботу зробимо".
Пшениця як "продовольча зброя"
Так, звісно, просто не буде. Є виклики. Але це не означає, що все пропало. Є проблема – є вирішення. Кілька слів про основні:
1. Добрива. Уряд ввів заборону на експорт добрив з України. Але в дбайливих аграріїв запас був створений ще восени.
2. Насіннєвий матеріал. Ми залежимо від імпорту насіння. Але це не критично.
Аграрії мають запаси, а дехто ще до війни встиг придбати іноземні селекції. У будь-якому випадку сіяти є що.
Для забезпечення сівби у воєнний час спростили бюрократію щодо насіння: сертифікацію, фітосанітарну експертизу. Поля пустувати не будуть.
3. Кадровий потенціал. Міністерство аграрної політики та продовольства запровадило чіткий порядок бронювання аграріїв.
Міністерство оборони в свою чергу вже бронює аграрні спеціальності. Це означає, що людей, які можуть працювати на землі, забирати на службу не будуть.
4. Паливно-мастильні матеріали. На початку війни аграрії спрямували всі свої резерви на потреби армії. Зараз запас паливно-мастильних матеріалів поступово почав відновлюватися.
Зокрема Уряд запустив програму забезпечення аграріїв пальним під сівбу та дозволив ввести в обіг бензин та дизельне пальне екологічних класів Євро 3 і Євро 4.
5. Кошти. Сівба, безумовно, потребує фінансових інвестицій. Але Уряд уже офіційно затвердив механізм кредитування для проходження посівної кампанії. Акцентую на умовах:
- Право на участь мають с/г підприємства (більше 75% виручки від реалізації с/г продукції) з оборотом до 20 млн євро. Вони можуть отримати не більше 100 млн грн під ринковий відсоток або не більше 50 млн грн під 0%;
- Кредит надається на 6 місяців. Отримати його можна буде до 31 травня включно;
- Заставою може бути майно, яке прийме банк, або зерно на сертифікованому елеваторі. Зерно приймається з коефіцієнтом 2,5.
Це означає, що для отримання кредиту в розмірі 10 млн грн, потрібно надати під заставу зерно вартістю 25 млн грн.
Чи вистачить нам зерна, якщо всю Україну засіяти ярими культурами не вийде?
Весняно-польові роботи в українських регіонах ніколи не проходили одночасно. Усе залежало від погодних умов і культур. А зараз – ще й від бойових дій.
Першими засівались завжди південні території. Але сьогодні Херсонській, Запорізькій, Миколаївській областях спокою не дають орки. Тож питання сівби не просте.
Натомість північні та центральні регіони по часу виграють. Сівба на цих територіях уже в активній стадії.
Безумовно, війна вносить свої корективи в структуру посівних площ. Але в будь-якому випадку продовольчі потреби українців будуть закриті.
Якщо війна не закінчиться швидко, чим це загрожує?
Українцям не потрібно боятися продовольчої кризи. Їсти буде що. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, наша країна сьогодні має запаси пшениці на 2 роки, олії – на 5 років, кукурудзи – на 1,5 роки.
Хвилюватися, навпаки, треба іншим країнам.
Україна займає перше місце в Україні за експортом соняшникової олії. Друге – за експортом ячменю та ріпаку. Третє – за експортом жита.
Експерти Київської школи економіки проаналізували, що від поставок українського зерна залежить 400 млн людей у світі.
Це переважно жителі Африки, Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Деякі країни мають запаси продовольства лише на три-шість місяців.
Зрив сівби в Україні матиме дуже серйозні наслідки в першу чергу для них. Бо ми вистоїмо, а в них шанси впоратись з продовольчою кризою – мізерні.
Якщо ми переможемо до 1 травня, аграрії мають можливість засіяти 100% наших земель. Тоді не тільки в нашій країні нарешті настане мир. Тоді і світу не буде загрожувати глобальна продовольча катастрофа.
А поки ЗСУ захищають нас на фронті, ми в тилу викладаємось на повну, щоб в Україні був і хліб, і до хліба. Наші захисники нас не підводять, і ми не маємо права їх підвести.