Getty ImagesУдар в серце країни-бензоколонки: як санкції знищують видобуток нафти в Росії
Санкції і бойкот міжнародних компаній відрізають російських нафтовиків від технологій і не дають працювати з новими свердловинами. Чому для нафтогазового сектору РФ наслідки будуть руйнівними?
Санкції проти Росії не відправили окупантів в нокаут, однак на росіян чекає чимало нокдаунів. Запроваджені обмеження – це бомба сповільненої дії, яка здатна позбавити економіку агресора майбутнього.
Це стосується не лише автопрому та авіаперевізників. Під удар потрапили ключові галузі, які тримають економіку РФ на плаву – видобуток нафти та газу.
Торгівля енергоресурсами у сучасному світі – це складний технологічний бізнес. Для розробки одного родовища можуть залучати сотні експертів, кожен з яких спеціалізується на конкретному процесі.
Щоб залишатися конкурентоздатним, до обслуговування свердловин повинні бути залучені спеціалісти з усього світу.
Так, з 90-х років у російські родовища обслуговують іноземні нафтосервісні компанії. Вони успішно співпрацювали з росіянами, постачали обладнання та виконували складні роботи.
Після введення санкцій російських нафтовиків почали відрізати від цих технологій, позбавивши можливості працювати з новими свердловинами.
Що тепер буде з російською нафтою та чому імпортозаміщення не спрацює?
Повернути видобуток
Коли на початку 2020 року, через пандемію, у світі в один момент зупинився чи не увесь транспорт, річний видобуток нафти в Росії впав на 8,6% або на 56 млн тонн. Подібна тенденція того року спостерігалась й в інших країнах експортерах "чорного золота".
Саме по собі зменшення обсягів видобутку нафти шляхом закриття свердловин не є чимось катастрофічним.
Зрештою ринок – це завжди баланс попиту та пропозиції, і якщо перший різко падає, то єдиним логічним виходом є скорочення пропозиції. Інакше продавці отримуватимуть збитки, як це вже було у квітні 2020 року.
Ключова проблема, з якою стикаються нафтові компанії після проходження кризи – це відновлення обсягів видобутку. Проблема ця має технологічну (після відкриття свердловини якість нафти та обсяги в ній менші) та фінансову складові.
Саме тому навіть передові нафтовидобувні держави, другий рік не можуть вийти на докризовий (2019 року) рівень видобутку нафти. За оцінками експертів це станеться лише у 2023 році.
Мінус 37 доларів за барель: як ціна на ринку нафти була від'ємною
Санкції, які увесь цивілізований світ ввів проти режиму путіна після військового нападу на Україну, поставив Росію в скрутне становище. Від докризових показників видобутку нафти агресор відстає щодоби на 700 тис барелів й ризикує не наздогнати їх в перспективі найближчих років. Ба більше, Росія потенційно може зіткнутись зі скороченням видобутку.
Річ у тім, що нафтогазові компанії не задні самостійно пробурити свердловину – вони займаються здебільшого експлуатацією родовищ, тобто є лише власниками ліцензій на їх розробку. А обслуговування покладають на підрядників, для яких дуже важлива участь профільних міжнародних компаній.
Після запровадження Заходом санкцій проти Росії чотири найбільші нафтосервісні компанії у світі оголосили про обмеження діяльності в країні-агресорі. Йдеться, зокрема, про так звану Big Four з Техасу – Schlumberger, Baker Hughes, Weatherford та Halliburton.
Вони ще не припинили роботу в РФ. Поки що вони лише обмежили інвестиції та постачання технологій.
За даними російського видання "Комерсант", на ці компанії приходиться лише 13% нафтосервісного ринку РФ. Однак навіть цього вистачає, щоб Росія залишалась критично залежною від їхніх розробок. та спеціалістів
Джерела ЕП у нафтогазовій галузі РФ повідомляють, що місцевим компаніям не подовжать ліцензією на програмне забезпечення, а чим його замінити – поки ніхто не знає. Сам видобуток стикнеться з проблемами вже цьогоріч після вичерпання запасів хімії та зносу обладнання, необхідного для обслуговування родовищ.
Без технологій
Потраплянню сирої нафти на переробні заводи передує тривалий і складний технологічний процес: від розвідки родовищ до видобутку й безпосередньо транспортування.
Спочатку працюють геологи, які за допомогою сейсморозвідувальних систем збирають інформацію про особливості рельєфу. Потім відбувається розвідувальне буріння, для якого необхідне потужне обладнання та спеціальні розчини.
Далі починається експлуатаційне буріння із залученням телеметричних систем. І лише після освоєння свердловини шляхом створення тріщин у нафтоносних породах, починається складний процес видобутку з декількох стадій, які необхідно постійно контролювати.
Майже на кожному з перелічених етапів російська нафтосервісна галузь має слабкі місця та компенсує їх західними технологіями.
Росія довгий час намагалась створити власні аналоги. Так, після 2014 року розпочалась велика програма імпортозаміщення. Нафтосервісні компанії довели частку власних технологій до 50%. Але інша половина досі припадає на західні.
Загалом російські інженери досягли відносно непоганого результату, адже до 2014 року частка власного обладнання необхідно для видобутку нафти становила лише 20%.
Однак це не означає, що РФ готова до повної відмови від послуг іноземних компаній. Профільний журнал "Нафтогазова вертикаль" у 2019 році писав, що 50% – це "середня по палаті". В окремих видах робіт залежність російської нафтової галузі від імпортного обладнання досягає 90%.
Йдеться про сейсморозвідувальне, навігаційне та бурове обладнання, системи для гідророзриву пласта, програмне забезпечення тощо. Всі ці технології необхідні для проведення критично важливих робіт під час розробки нафтових родовищ.
На практиці це означає, що самотужки Росія може обробляти лише так звані "легкі" родовища, однак з "важкодоступними", де нафта залягає на кілометрових глибинах, виникнуть проблеми.
За даними російського нафтогазового аналітика Михайла Крутіхіна, частка "важкодоступних" свердловин у Російській Федерації стновить близько 70%.
Колишній співробітник Halliburton, який кілька років працював на ринку РФ, розповів ЕП, що при реалізації складних проєктів російські замовники віддають перевагу іноземним компаніям.
"Неодноразово були випадки, коли співробітникам нашої компанії доводилось добурювати свердловини, із якими не впорались російські підрядники. В Росії також існує проблема з хімією. Ніхто не хоче працювати з російськими розчинами, адже від хорошого розчину здебільшого залежить успіх усього буріння", – сказав співрозмовник ЕП.
Проблему з російським буровим обладнанням, розчинам та технологіями цементування підтверджує й інший співрозмовник ЕП в російській нафтогазовій галузі.
Корупція, лобізм та погрози. На чому тримається газова монополія режиму Путіна
Теоретично Росія має технологічний потенціал та людський ресурс, щоб проводити політику імпортозаміщення. Однак весь час з 2014 року вона не мала для цього стимулів, адже іноземні компанії залишались відкритими для співпраці.
Російські замовники звикли працювати з іноземними спеціалістами та отримувати якісні послуги. Після виходу з ринку західних компаній російську нафтосервісну галузь чекає шок.
"Якщо західні компанії підуть, то Росії просто не вистачатиме людей і техніки. Наприклад, у Нижньовартовську у Halliburton є цех, де проводиться дефектування і ремонт обладнання. Комплектуючі беруть із США. Їх більше ніде не виготовляють", – ділиться колишній співробітник Halliburton.
Після чергових санкцій російська нафтосервісна галузь отримала сильний стимул для розвитку. Однак самого лише стимулу – замало.
Розвиток технологій гальмуватиметься економічними факторами, адже всередині однієї країни важко серійно виробляти високотехнологічні компоненти для видобутку нафти.
Масштабування виробництва в умовах попиту лише в межах однієї країни буде свідомо провальним кроком з точки зору економіки. А конкурувати за іноземних клієнтів із західними компаніями, які десятиліттями утримують лідерські позиції на ринку, в умовах занадто малого досвіду виробництва буде просто неможливо.
Це означає, що розробка та виробництво власного обладнання для росіян обійдеться значно дорожче, ніж західне.
Якщо додати до цього ізоляцію від передових західних технологій, обмеження фінансових операцій, нестабільні податкові умови та корупцію, то інвестиції в подібні розробки не є ефективними та перспективними.
Якими можуть бути наслідки
Західні санкції проти російського нафтогазового сектору мають довгостроковий характер, а тому не варто чекати, що вони подіють у перші ж місяці після введення.
"Усі підписані договори західні компанії мають виконати до кінця року. Отже, до цього моменту видобуток критично не впаде. У багатьох західних фірм є російські "доньки". У Halliburton є "Бурсервіс", у Schlumberger – "Петроальянс". Можливо, через них будуть намагатися працювати, але про колишні обсяги не може бути і мови", – розповів ЕП колишній співробітник Halliburton.
Через фінансові та технологічні санкції Росія буде змушена забути про свої мрії щодо освоєння Арктики, де зосереджено 25% запасів нафти та 75% запасів природного газу країни-агресора.
Розбудова видобувної інфраструктури в Арктиці є питанням майбутнього російської нафтогазової галузі. Разом з тим розробка шельфу в Арктиці потребує передового обладнання та шалених фінансових вливань. Освоєння цього регіону гальмується з 2014 року через санкції, які не дозволяють російським компаніям отримувати західні технології та інвестиції.
Тепер обмеження значно розширюються, а отже російські нафтовики втрачають фізичні можливості для реалізації складних проєктів.
Буде дуже боляче, хоча й не одразу. Що означає відмова США та Європи від російських нафти і газу. Розбір
Російська нафта вже почала втрачати світові ринки, що обмежить притік валюти та звузить простір нафтових компаній для здійснення великих інвестицій в нафтову галузь.
Курс на поступову відмову від російських енергоносіїв уже взяли країни ЄС, Британія, США та інші країни. Великі компанії намагаються уникати "токсичної" російської нафти, через що остання продається з великим дисконтом.
За словами Михайла Крутіхіна, російські потужності на Китай вже завантажені по максимуму, тому збільшити експорт в цю країну не вийде, а для розбудови нової інфраструктури знадобиться не один рік.
У Міжнародному енергетичному агентстві вважають, що через санкції та бойкот Росія до кінця року може втратити до 30% обсягів видобутку "чорного золота".
Навіть якщо скорочення виявиться меншим, російські компанії все одно будуть змушені законсервувати свердловини, що є дорогим процесом. Розконсервувати їх потім – ще більш технічно складно та дорого.
Поки що США намагається домовитись про зняття санкцій з Венесуели та Ірану, які мають збільшити пропозицію нафти на світовому ринку. Провідні нафтовидобувні країни теж планують продовжувати нарощувати видобуток.
Нафта з цих країн буде поступово витісняти російську, тож втрата ринків для країни-окупанта стане безповоротною.