"Проросійських людей у нас вже немає". Як воюють Суми
Суми під обстрілами російських військ вже кілька днівКоли дім Анни Селегень у Сумах обстріляли, її дворічний син Рінат сидів біля вікна і їв вареники.
Вибухова хвиля вибила у будинку вікна. Дитина чудом залишилась жива.
24 лютого Суми, місто на північному сході України, стало однією з перших цілей вторгнення Росії.
У розташованих за 60 км від кордону Сумах багато людей говорить російською мовою. І тут п'ятий день запекло обороняються від російських військ.
Міська влада каже, що обстрілюють з Градів. На вулицях і на околицях тривають тривалі бої. Люди мають мало шансів виїхати.
Російські війська обстріляли інфраструктуру, машину з мирними мешканцями й знищили кілька житлових будинків. У Сумах загинуло щонайменше п'ятеро цивільних, кілька десятків поранених.
Російська техніка суне на місто з усіх сторін, говорить голова Сумської ОДА Дмитро Живицький. Він закликає не здаватися.
Населення постійно попереджають про сирени, вуличні бої і просять не виходити на вулицю.
250 тисячне місто ховається від обстрілів в укриттях, волонтери готують "коктейлі молотова" прямо на вулицях і обіди для військових та тих, хто постраждав від бомбардувань.
Мешканці міста розповіли ВВС News Україна, що вони пережили у ці дні.
"Тут ходив великий динозавр"
Анна Селегень все життя прожила в Сумах і все життя говорила російською мовою.
Те, що сталося з її будинком під час обстрілів у суботу, 26 лютого, вона описує так: "Нас менше всього заділо - лише стеля впала і вікна вирвало".
Будинки сусідів Анни знищені повністю. І Анні, і її сусідам пощастило - вони живі.
У момент удару Анна з сином були всередині. Малюк їв вареники. Ще кілька годин після вибуху він тримав у руці свою дитячу виделку.
Будинок Анни Селегень зруйновано під час російського нападуВсі ночі з початку війни Анна і її син Рінат провели у підвалі.
Дворічний малюк дуже любить динозаврів. Після чергового удару, коли все стихло, і Анна з сином вийшли на вулицю, дитина спитала: "Мама, це що динозавр Тирекс ходив по нашій вулиці й зруйнував всі будинки? Можна цей динозавр більше ніколи до нас не прийде?"
Тепер кожного разу у бомбосховищі Рінат запитує маму, чи не зламає динозавр цей підвал.
Анна зараз живе у друзів. Вона сподівається відбудувати дім і жити далі на своїй вулиці. А ще жінка заявила, що після такого більше ніколи не буде говорити російською.
"Почну вчити українську", - каже Анна.
"Коктейлі Молотова" роблять прямо на вулицях"Зараз всі українці"
"Ми переможемо. Тут жодного питання немає. Будуть вони бігти з України, як миші", - говорить про ситуацію у Сумах Юрій Данько, проректор з наукової роботи з Сумського національного агарного університету.
Університет, у якому працює Юрій, потрапив під обстріли з першого дня війни.
26 лютого на іншому кінці міста обстріляли ще один навчальний заклад - коледж Сумського НАУ. У цьому районі немає жодного військового об'єкту, тільки житлові будинки. Три будинки знищили, а в коледжі не залишилось жодних дверей і вікон.
"Кожну ніч ми у підвалі, а кожен день робимо все, щоб забезпечити життєдіяльність університету. Шукаємо продукти, організовуємо харчування студентів. У нас багато іноземних студентів. Вони дуже налякані", - каже пан Данько.
Під вікнами його будинку дуже близько проходила колона російської техніки.
Чоловік каже, що ця війна об'єднала місто і проти росіян зараз навіть ті, хто раніше їм симпатизував.
"Кожного дня чоловіки беруть зброю, жінки готують їсти. Якщо раніше хтось мав якісь проросійські погляди, були партійні розбіжності, то зараз всі стали українцями. Всі намагаються допомогти, чим можуть".
"Ділимося хлібом"
Продавчиня Тетяна живе у центрі Сум біля артучилища. Ця будівля і все, що навколо неї, потрапило під обстріли однією з перших. Кожної ночі Тетяна спускалась у підвали.
У Сумах волонтери пакують продукти для тих, хто їх потребує"Звучать сирени, у церквах дзвонять у дзвони. Добре, що нас сповіщають про обстріли, і я встигала добігти до укриття"
Коли стихає бій, люди виходять на вулицю, перевіряють, що зруйнували, що вціліло, йдуть за продуктами й готуються до наступної ночі бомбардувань.
"Зараз у нас можна зняти гроші з банкоматів. Я купила вчора продукти. Була і вода, і хліб, і ковбаса. Ми тримаємось. Тероборона охороняє нас. Велика їм за це подяка"
За словами Тетяни, за ці чотири дні всі дуже втомилися, важко фізично і морально.
Суми чинять опір. Вулиця Леваневського"Всім страшно і боляче, але ми непереможні. Ми - настілки сильні. Ми не здаємося. Зараз спрацьовує такий дух патріотизму. Ми не віддамо своє місто", - говорить жінка.
За її словами, там у підвалах люди дуже здружилися. Сусіди діляться їжею, підтримують один одного.
"Я не знала до цього, що я так люблю свою країну. За ці кілька днів ми стали такими рідними та близькими. Ми готові йти воювати, бажаючих воювати у нас дуже багато"
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!