У черзі на кордоні з Румунією. "Хтось страждає від куль, а тут люди їсти хочуть"
"Плачуть люди, що по дві доби взагалі нічого не їли"Село Стерче - за 6 км від кордону з Румунією. Зараз тут 10-кілометрова черга, яка з кожним днем тільки росте.
Наталя з чоловіком, 5-річним сином та батьками приїхали з Бучі. 26 лютого, як й інші мешканці міста, вона прокинулася від вибухів. Швидко зібралися і поїхали на кордон. У черзі стоять уже третю добу.
"Ми думаємо перейти у пішохідну чергу. Вона рухається набагато швидше, - розповіла Наталя BBС News Україна. - Мій 5-річний син уже третій день не їв нічого гарячого, ми підійшли до одного з будинків і просто попросили у місцевих поїсти".
Сім'ю одразу нагодували супом та дали відігрітися.
Допомогти в потребі
На вулиці поставили стіл, за яким роздають гарячий чай, бутерброди та супАнастасія Митрик живе у будинку біля автомагістралі, яка веде до кордону з Румунією. Відчинені ворота свідчать, що двері її дому відкриті для кожного, хто бажає отримати допомогу: питну воду, гарячий обід або короткий перепочинок.
"Ми допомагаємо людям, тому що розуміємо, що це війна. Хтось страждає від куль, а тут у черзі люди їсти хочуть. Ми маємо можливість допомогти. Ми тут в тишині, в мирі. Тут не стріляють. Чим можемо, тим і допомагаємо", - розповіла Анастасія.
Місцеві жінки готують пловУ довколишніх селищах люди об'єднуються у волонтерські бригади, аби допомогти тим, хто застряг на кордоні.
"Ми приймаємо на ночівлю, годуємо. Купуємо за свої кошти молочні каші немовлятам, підгузки", - розповіла місцева жителька 17-річна Оксана Метрик.
Волонтери: нагодувати голодних
Місцеві жінки готують на кухні плов. На вулиці поставили стіл, за яким роздають гарячий чай, бутерброди та суп. Щоправда, останній - лише дітям.
Ми допомагаємо людям, тому що розуміємо, що це війна"Плачуть люди, що по дві доби взагалі нічого не їли. Видно, що тікають від обстрілів. Ми вчора пекли хліб і пряники. Сьогодні теж пряники будуть. Хтось готує суп, хтось - картопляне пюре. Це ж наш народ, якось хочеться допомогти людям", - додала Оксана.
Таких черг на кордоні ще не бачили. Здебільшого, за кермом жінки, адже чоловіків від 18 до 60 років через оголошення загальної мобілізації через кордон не пускають. Вони залишають родини - та повертаються.
Таких черг на кордоні ще не бачилиВинятки з обмежень: чоловіки, які мають посвідчення про відстрочку від призову або висновок ВЛК про непридатність; чоловіки, які утримують трьох і більше неповнолітніх або дитину з інвалідністю; усиновителі, опікуни та прийомні батьки; чоловіки які самі виховують дитину до 18 років, а також ті, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час війни.
Чернівецька область сьогодні - одна з небагатьох областей України, де не було вибухів та обстрілів.
"Хоча у нас не стріляють, все одно є якесь тривожне відчуття, - розповідають місцеві. - Це не паніка, не страх, а тривога. Тому деякі місцеві теж виїжджають закордон", - розповіла Оксана Метрик.
Повільна дорога від небезпеки
Щоб дійти до кордону, треба подолати ще 7 км.Автівки з різних куточків України просуваються зі швидкістю не більше 100 метрів на годину.
Набагато швидше рухається потік пішоходів. Софія з Івано-Франківська йде швидким кроком з двома доньками та чоловіком. Щоб дійти до кордону, їй треба подолати ще 7 км.
"Ми йдемо до пішої черги, бо так набагато швидше, аніж автівкою. Ми взагалі дітей проведемо до кордону, там їх зустрінуть і ми повернемося назад", - розповіла жінка.
Біля КПП "Переблече" - сотні людей. Автівки стоять у кілька рядів. Аби не змерзнути, люди гріються біля вогнищ. Місцеві регулярно підвозять гарячий чай, бутерброди та готову їжу.
Атмосфера у колоні біженців напружена: усіх, хто намагається протиснутися без черги, самі ж водії, не соромлячись, виганяють з колони.
Іноді доходить до бійок, тому ситуацію постійно контролюють кілька бригад патрульної поліції.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!