ua.depositphotos.comНафта рухається до 100 доларів за барель. Що відбувається і чому світ цьому не радіє?
До чого може призвести карколомне подорожчання нафти, хто виграє від високих цін, крім Росії, та якими можуть бути наслідки для світової економіки.
Нафта – найбільш затребуваний у світі енергоресурс, на який припадає близько третини світового споживання первинної енергії.
У 2020 році світ забув, що таке дорога нафта, адже через обмеження пересування під час карантину попит на неї суттєво впав. Два роки знадобилося енергетичному ринку, щоб ціна на "чорне золото" зросла до семирічного максимуму.
На початку лютого за бочку нафти марки Brent давали 95 дол – майже вп'ятеро більше ніж на початку пандемії коронавірусу у 2020 році. І це ще не кінець.
У Goldman Sachs вважають, що на кінець 2022 року ціна на сиру нафту перевищуватиме 100 дол за барель. У JPMorgan прогнози ще більш песимістичні – 125 дол.
Чому ростуть ціни на "чорне золото", що стримуватиме подальше подорожчання та які наслідки для світової торгівлі матиме дорога нафта?
Чому дорожчає нафта
У 2020 році світ зупинився. Через карантин на континентах закривались фабрики, а громадянам рекомендували без потреби не виходити з дому. Коли пересування людей звелось до мінімуму, попит на пальне, а разом з ним і ціни на нафту, різко пішли вниз.
Це змусило нафтові компанії законсервувати деякі родовища, щоб зменшити збитки від низьких цін. Добовий видобуток нафти у 2020-му впав на 6,6 млн барелів, у порівнянні із 2019-м, коли щодня з під землі діставали по 94 млн барелів.
Невдовзі попит почав відновлюватись, однак повернути видобуток з нафтових свердловин на докризовий рівень важко. В дослідницькій компанії Rystad Energy прогнозували, що 10-15% з тих родовищ, які скоротили в Канаді та США, можуть бути закриті назавжди з технічних та економічних причин.
Тренд на "озеленення" економіки та низький попит на нафту змусили енергетичних інвесторів перемкнутися на відновлювальні джерела – вітряки та сонячні панелі. Через це нафтові компанії недоотримали фінансування й тепер не можуть швидко наростити видобуток та збільшити пропозицію на ринку.
Інвестиції у розробку норвезьких родовищ в Північному морі у 2020 році впали до мінімуму за 50 років.
Фінансові труднощі спіткали Анголу та Нігерію – найбільших африканських виробників сирої нафти та членів вузького кола Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК). Нестача інвестицій призвела до заборгованості у технічному обслуговуванні свердловин в цих країнах. Тож нарощувати видобуток відповідно до планів ОПЕК значно важче.
За оцінками компанії Refinitiv, у вересні ці дві країни відставали від своєї квоти на 276 тис барелів на добу. У грудні відставання самої лише Нігерії становило 349 тис барелів на добу.
З проблемами зіткнулась і Росія. Якщо до кризи в сусідній країні добували щодня 11,26 мільйона барелів нафти, то за підсумками 2021 року цей показник становив 10,52 млн барелів.
Навіть Сполучені Штати прогнозують, що їхній щоденний видобуток нафти у 2022 році буде на 500 тис барелів меншим, ніж у 2019-му.
Ціни на АЗС ростуть шаленими темпами, Білорусь погрожує перекрити вентиль: до чого готуватися водіям
Цього січня 13 країн ОПЕК загалом змогли наростити добовий видобуток лише на 40 тис барелів, у порівнянні з груднем 2021 року. Такий результат обумовлений відставанням кількох країн-експортерів від норми.
Високі ціни на нафту пов’язані не лише з нестачею фінансування, а й з військово-політичною напругою.
У Лівії видобутку загрожує військовий конфлікт всередині країни. Нещодавно лівійська національна нафтова корпорація заявила, що добовий видобуток скоротився на 100 тис барелів через пошкоджену інфраструктуру внаслідок бойових дій.
Казахстан, який є членом ОПЕК+, просить нафтові компанії постачати більше на свій внутрішній ринок, щоб стабілізувати ціни на паливо, які стали тригером для масових протестів у січні. Через бої на вулицях тимчасово припинявся видобуток на одному з найбільших родовищ – Тенгиз.
Іран через провальні переговори по ядерній зброї перебуває під санкціями. Західні країни не можуть купувати іранську нафту.
Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія страждають від нападів хуситів – йєменських повстанців, яких підтримує Іран. Бойовики час від часу обстрілюють нафтові об’єкти цих країн та тримають трейдерів у напрузі.
Та найбільше ринок хвилює загроза російського вторгнення в Україну.
У випадку ескалації постачання нафти на європейський спотовий ринок з РФ може повністю припинитись. Сам агресор ризикує опинитись під жорсткими санкціями, які вдарять по можливості здійснювати торгівлю енергоресурсами.
Не сприяють поліпшенню ситуації й погодні умови. Заморозки у Техасі – ключовому американському нафтовидобувному регіоні – призвели до замерзання свердловин та скорочення видобутку.
Попит на "чорне золото" зростає. Очікувалось, що поява більш заразного штаму коронавірусу "омікрон" на початку року знову призведе до локдаунів та зупинок на виробництвах. Однак через малу смертність обмеження майже не впроваджували й вплив на нафтові ціни був незначним.
Дикий Захід уже не той: як "падав" Техас та що сталося з його енергосистемою в морози
Додаткова потреба у нафті виникла через дефіцит газу. Блакитне паливо стало дуже дорогим для використання на теплових електростанціях, і це зробило вигідним виробництво електрики з нафтопродуктів.
За даними аналітичної компанії Rystad Energy, високі азійські ціни на газ призвели до збільшення добового попиту на нафту на 400 тис барелів.
Підігріває ціни й відновлення виробництва в Китаї, який є найбільшим імпортером сирої нафти у світі. Очікується, що у 2022 році щоденний попит Піднебесної зросте на 600-700 тисяч барелів та повністю компенсує падіння у 2021 році.
Поступово відновлюються й авіаперельоти. На цю галузь припадає близько 8% світового споживання нафти. За прогнозом компанії OAG Aviation, в першому кварталі цього року пасажиропотік в аеропортах збільшиться на третину.
Як свідчать дані ресурсу FlightRadar24, від початку 2022 року кількість комерційних рейсів уже зросла на 38% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, світовий попит на нафту у поточному році має зрости на 3,3 млн барелів на добу та на 200 тис барелів перевищити докризовий показник.
Різниця попиту та пропозиції виснажує світові резерви та сприяє зростанню цін. Аналітики Goldman Sachs прогнозують, що вартість нафти у третьому кварталі перевищить позначку 100 дол за барель, а нафтові резерви в країнах ОЕСР зменшаться до мінімуму з 2000 року.
Що може стримати ціни на нафту
Ключові виробники сирої нафти борються за те, щоб наростити видобуток та стабілізувати ціни. Занадто висока вартість нафти не вигідна навіть експортерам, адже це в довгостроковій перспективі зменшить конкурентоздатність енергоносія.
Ще у липні минулого року коаліція з 23-х країн ОПЕК+ домовилась щомісяця збільшувати добовий видобуток нафти на 400 тис барелів. За даними агентства Argus, на січень експортери відстали від запланованих обсягів на 800 тис барелів на добу.
Через низькі темпи нарощування видобутку заявлені на початку року плани країн продовжувати з березня збільшувати видобуток не викликали жодної реакції ринку.
Утім деякі країни додають оптимізму. Нігерія, яка відставала від норми в попередні квартали, зараз поступово нарощує видобуток та нещодавно вийшла на 9-місячний максимум. Щоправда, це досі на 160 тис барелів на добу нижче від квоти ОПЕК.
В довгостроковій же перспективі ринок може розраховувати на видобуток сланцевої нафти в США, видобуток якої значно зросте на високих нафтових цінах. У 2023 році видобуток у штатах перевищить показник 2019 року.
Потенціал збільшення видобутку має і Саудівська Аравія, яка до 2027 року планує збільшити добовий видобуток на 3,5 млн барелів, або на 35%. Конкуренція американської та саудівської нафти може полегшити ситуацію для імпортерів.
В очікуванні танкерів. Чи врятує американський газ ЄС та Україну від кризи?
До кінця підходить зимовий сезон. В найближчі місяці з потеплінням ціна на природний газ може знизитись і теплові електростанції знову будуть використовувати цей енергоносій для вироблення електрики замість мазуту та дизельного палива. Це частково ослабить попит на сиру нафту.
Великі надії ринок покладає на переговори США та Ірану по ядерній угоді, які нещодавно поновились у Відні. Очікується, що Іран відмовиться від планів на розробку ядерної зброї в обмін на зняття американських санкцій.
Поки аналітики обережні у прогнозах, однак сторони наближаються до певного компромісу, де фігурує пункт про дозвіл імпортувати іранську нафту. Це може послабити тиск на ціни, адже країна входить до десятки світових лідерів за видобутком нафти.
Сполучені Штати зацікавлені в цій угоді, адже на американських громадян тиснуть високі ціни на бензин. Середня роздрібна ціна галону бензину в США за останній рік зросла на 46%.
Президент Джо Байден у листопаді оголосив про постачання на ринок 50 млн барелів нафти зі стратегічних запасів для стабілізації цін. Утім, це мало лише короткочасний ефект. Після корекції на 15% нафтові ціни знову поповзли вгору.
Байден також попросив вивільнити резерви у китайського лідера Сі Цзіньпіна. І за даними джерел Reuters, Піднебесна таки відправить на ринок власні стратегічні запаси.
Знизити ціну на нафту може і зняття напруги навколо України. Навряд це відбудеться в найближчий місяць, адже в лютому біля українського кордону та в Азовському і Чорному морях проходитимуть російсько-білоруські військові навчання.
Очікується, що у 2022 році ФРС підніматиме ключову ставку 3-4 рази. Це обмежить доступ імпортерів до фінансування та може частково знизити попит на нафту. Утім реальний вплив цього фактору на вартість нафти може бути обмеженим.
Хто виграє, а хто – програє
У виграші опиняться ключові країни-експортери – США, Саудівська Аравія та Росія. Остання використовує ціни на енергоносії як політичний інструмент у протистоянні із західними країнами.
За оцінками агентства Bloomberg, якщо ціна на "чорне золото" буде вищою за 90 дол за барель, російські річні доходи зростуть на 65 млрд дол. Це зміцнить рубль на тлі панічних коливань через загрозу ескалації в Україні.
У 2014 році ціна за барель нафти впала зі 100 дол до 50 дол за бочку.
В Європейському Союзі порахували, що за таких цін світовий ВВП щорічно додатково зростав на 0,7% завдяки підвищеним попиту та інвестиціям. Низькі ціни сприяли створенню у ЄС до 3 мільйонів нових робочих місць галузях з високою часткою використання нафти.
Тепер же ціни на енергоносії повертаються до семирічних максимумів та позбавляють світову економіку цих переваг, зменшуючи попит та розганяючи інфляцію до рекордних показників.
Високі ціни на нафту прямо впливають на вартість виробництва деяких товарів: гуми, асфальту, пластику, фарби, одягу, ліків тощо. Більше того, через подорожчання палива ці товари буде дорожче транспортувати, що збільшить їхню кінцеву ціну для споживачів.
Це є проблемою для компаній, адже велика частина виробництв цих товарів розташована в Азії, і світ вже переживає безпрецедентну кризу ланцюгів постачань та зростання цін на контейнерні перевезення.
За рік – на 300-500%. Чому злетіли ціни на морські перевезення та як це позначиться на Україні
В Україні через високі світові ціни на нафтопродукти постраждають споживачі зазначених імпортних товарів, автомобілісти та компанії, пов’язані з транспортними перевезеннями.
"Наша країна залежить від імпорту нафтопродуктів на три чверті. З огляду на це ціни на заправках визначаються вартістю палива на кордоні та курсом національної валюти. З початку року імпортовані нафтопродукти – білоруський та литовський бензин, російське й білоруське дизельне паливо – зросли в ціні на 15%.
Трейдери сплачують акцизний податок в євро. Нещодавно ця валюта подорожчала більш ніж на 1 гривню. Тому не дивно, що ціни на заправках пішли вгору", – сказав головний науковий співробітник національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев.
Через імпортну залежність українська влада може лише обмежено регулювати ціни на бензин, контролюючи націнку на заправках.
Чиновники називають це "вимушеним і тимчасовим заходом на період дії карантину", однак навіть він не здатен утримати вплив світових цін на український ринок.