Макрон, Шольц і Дуда. Чи зможуть вони зупинити Путіна?
Є побоювання, що Путін хоче змістити баланс сил у ЄвропіКажуть, що безпека залежить від того, скільки вас.
У ці дні Європа, НАТО та США нервово оглядаються через обидва плеча.
а) На Китай: усюдисущу тінь за Плечем Номер Один, з її економічною могутністю та глобальним впливом, що зростає.
Та все більше:
б) На Москву, нависаючи над Плечем Номер Два. Тут не "лише" загроза суверенітету України, а й занепокоєння про те, що російський президент Володимир Путін наполегливо намагається змінити баланс сил у Європі.
Геополітики у роздумах західних лідерів дуже багато. Вони побоюються, що Кремль використовує напругу навколо України, щоб "розділяти і володарювати".
Це ознака того, наскільки серйозно вони розглядають ситуацію, у якій союзники, що часто сваряться, раптово і дуже публічно в унісон рішуче заговорили в режимі "ми всі в одному човні".
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Долі відомих лідерів ЄС також постраждали в результаті шаленої "човникової дипломатії", яку ми спостерігаємо по всій Європі, до Москви та Вашингтона, позаяк країни намагаються врегулювати ситуацію та уникнути військового вторгнення в Україну. Я перейду до цього за хвилину.
По-перше, існує повно добре відомих розбіжностей між західними союзниками, якими Путін спробує скористатись, якщо забажає.
Не так давно президент Макрон заявляв, що у НАТО "смерть мозку". Він найгучніше у ЄС адвокатував за те, що він називає "стратегічною автономією" Європи. З часів президентства Дональда Трампа відносини ЄС-США були напруженими через оборонні видатки на НАТО та інші речі. Через брекзит були напруженими відносини ЄС та Великої Британії. А країни-члени ЄС регулярно сваряться між собою через багато речей. Дуже багато, серед яких і зовнішня політика.
Але під час недавніх неофіційних брифінгів, які я мала з високопоставленими дипломатами ЄС - зазвичай там можна збагнути справжній стан речей - я помітила свідому зміну тону.
Мені сказали, що співпраця з США сьогодні є "кращою, ніж за останні десятиліття". Країни ЄС працюють "надзвичайно добре з Великою Британією всередині НАТО" щодо того, як бути з Москвою, і що кожен на "100% згоден" з планом жорстких економічних санкцій проти Москви та союзників Путіна, якщо Росія піде на військові дії в Україні.
Насправді Європейська комісія займається послідовною внутрішньою дипломатією - як це було свого часу під час переговорів про брекзит - намагаючись зберегти єдність 27 країн-членів щодо санкцій. У коридорах ЄС шепочуться, що одна з причин, через яку точного, письмового "меню" санкцій проти Росії у разі різних потенційних сценаріїв не існує, заключається в тому, що Брюссель сподівається, що чим менше деталей, тим менше приводів для торгу та скарг країн-членів.
У вівторок прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон для статті в британській газеті сказав, що хоч Захід одностайно погрожує санкціями, між союзниками все ще існують "різні відтінки думок" з приводу того, якими мають бути ці санкції.
Якщо Росія вдереться в Україну, західні країни обіцяють жорсткі санкції"Ми хочемо, щоб у наших друзів були готові санкції, - написав прем'єр-міністр. - Ми продовжимо наполягати на цьому".
Європейська комісія також наполягала на тому, що санкції спрацюють лише тоді, коли союзники матимуть спільну позицію.
Однак схоже на те, що у понеділок під час спільної пресконференції у Вашингтоні канцлер Німеччини та президент США мали різні погляди.
Так, було багато слів про єдність. Обоє публічно підтримали ідею жорстких санкцій проти Москви в разі потреби. Але Олаф Шольц помітно ухилявся від того, щоб підтвердити обіцянку, почуту від Джо Байдена про те, що прямий газопровід з Німеччини до Москви не буде запущений, якщо Росія вдереться в Україну.
Країни ЄС часто розходяться у поглядах на Росію. Польща й інші колишні комуністичні республіки Східної та Центральної Європи, як правило, прагнуть бути жорсткими щодо Москви, яку вони постійно розглядають як потенційну загрозу.
Вони бачать, що такої ж думки і Велика Британія, а тому досі відкрито оплакують її вихід з ЄС. Італію, Францію та Німеччину часто звинувачують, що вони надто "м'які" у відносинах із Москвою, надто прагнуть потеревенити з Путіним, жадібні до російського бізнесу - та, особливо у випадку Німеччини, яка майже відмовилась від ядерної енергетики - російського газу.
Прямо зараз Кремль наполягає на тому, що не має планів вторгнення в Україну. Але нарощування Росією та її союзниками військ на українському кордоні вважають найбільшим нарощуванням військової міці з часів Другої світової.
Недавно Німеччина спричинила роздратоване підняття брів у ЄС та за його межами за відмову надіслати Україні зброю. Багато хто висміяв Німеччину за її обіцяні Києву шоломи, польовий госпіталь та 350 солдатів, готових до відправки в Литву. Репутації країни навряд допомогла новина про те, що ексканцлера країни Герхарда Шредера на днях призначили членом правління "Газпрому", мажоритарного державного енергетичного гіганта Росії.
Путін і Макрон говорили про Україну шість годинАле цього тижня, навіть серед найбільших критиків Росії у ЄС, я почула, що хоч Німеччині було б "корисно" мати сильнішу та чіткішу лінію поведінки щодо Росії, Берлін "зробив усе можливе".
Публічно єдиний фронт, який має бути представлений Путіну, вочевидь, передусім у головах ЄС.
Тиждень лише розпочався, а ми вже бачимо вир двосторонніх, запланованих тристоронніх і чотиристоронніх зустрічей на високому рівні для обговорення підвищення напруги з Москвою.
Лише у понеділок президент Франції був з Володимиром Путіним у Москві, німецький канцлер зустрівся з Джо Байденом у Вашингтоні, а міністри іноземних справ Словаччини, Австрії, Німеччини та Чехії разом відправились в Київ.
Ввечері у вівторок в Берліні зустрічається так званий Веймарський трикутник. Це неформальна група країн, що складається з Франції, Німеччини та Польщі, та покликана активізувати співпрацю між трьома країнами у кризових зонах. Він виник ще у 1991 році з ідеєю підтримати звільнення Польщі від комуністичного правління.
Ця зустріч трьох лідерів - президента Польщі Анджея Дуди, президента Франції Еммануеля Макрона та німецького канцлера Олафа Шольца - є яскравим прикладом того, як міжнародні кризи, на цей раз щодо Росії та України, можуть вплинути на репутації країн та відомих політиків.
Еммануель Макрон відомий тим (і часом його не люблять деякі європейські лідери), що постійно прагне підвищити позиції Франції на міжнародній дипломатичній арені - навіть тоді, коли говорить про важливість посилення глобальної присутності ЄС.
Але перш ніж відправитись в понеділок до Москви, Макрон обов'язково поговорив з Лондоном, Вашингтоном та Брюсселем. Дипломати ЄС, з якими я спілкувалась, схвалювали його спроби деескалації ситуації.
Зараз Франція головує у Європейському Союзі, й президент Макрон добре розумів, що "успішна" поїздка до Москви навряд зашкодить його спробі переобратись на виборах президента Франції у квітні. Хоч офіційно він ще свою кандидатуру не оголосив.
Після зустрічі Путін заявив, що переговори були корисними та змістовними, і що деякі ідеї Макрона є "реалістичними" та можуть лягти в основу подальших спільних кроків.
Цього тижня Європа знову опинилась у вирі дипломатичних зустрічей через УкраїнуОлаф Шольц виглядає гірше в очах міжнародної громадськості. Заголовки німецьких ЗМІ кричать про те, що медовий місяць цього ще відносного нового канцлера країни закінчився через те, як він досі діяв на фоні української кризи. Шольц зіштовхнувся з внутрішньою дилемою: бізнесові та енергетичні зв'язки з Росією величезні, однак його соціал-демократична партія, як відомо, розколота через відносини з Москвою.
У Шольца також слабкі позиції в німецькому парламенті. Він щойно протиснувся в канцлери з мінімальним відривом. І хоч відомо, що він та його найближчий радник є пристрасними єврофілами й трансатлантистами, німецький канцлер вочевидь відчув, що йому необхідно діяти обережно.
У той час як його попередниця Ангела Меркель користувалась повагою на світовій арені через свої дії в кризових ситуаціях, Олаф Шольц, у найкращому випадку, виглядає нерішучим. А у найгіршому дехто змальовує Німеччину як ненадійного союзника у часи кризи навколо України.
Найбагатша та наймогутніша країна ЄС, захищаючись, хвастається тим, що є найбільшим донором, що допомагав стабілізувати Україну на суму в близько 2 мільярдів доларів з часів кризи через анексію Криму в 2014 році. Але в нинішньому протистоянні з Росією канцлер особисто приїде до Москви та Києва лише наступного тижня.
А як щодо президента Дуди?
Зараз Польща головує в ОБСЄ. Ще в грудні польський прем'єр-міністр Матеуш Моравецький, прихильник НАТО й трансатлантист, сказав мені, що Польща може скеровувати та давати поради Заходу щодо Росії та її геополітичних намірів, оскільки цю країну Варшава насправді знає добре.
Польща межує з ексклавом Росії Калінінградом на північному заході, Німеччиною на заході та іншими країнами ЄС, Словаччиною та Чехією, на півдні. Польща вважає, що розуміє два різні світи: Схід і Захід.
Анджей Дуда був президентом Польщі з 2015 рокуРоль Польщі в російсько-українській кризі, ймовірно, приносить полегшення Варшаві.
Всередині та за межами ЄС вона набула репутації країни, що відступає від демократії, через обвинувачення в маніпулюванні пресою, недотриманні прав меншин, жінок та гарантій незалежності судової системи. Польща заперечує ці обвинувачення. Уже довгий час вона замкнулась у своїй жорсткій битві з Брюсселем через те, що ЄС називає "верховенством права", і що вимагає поваги з боку всіх країн-членів об'єднання.
Ця внутрішньоєвропейська бійка майже напевне продовжиться, що б не трапилось з Росією та Україною. Збережеться напруга і між ЄС та США навколо фінансування великих технологічних компаній та НАТО, а ЄС та Великій Британії після брекзиту все ще досить далеко до розв'язання їхніх розбіжностей через Північну Ірландію.
Попри загальне занепокоєння щодо Кремля, довговічність нинішньої демонстрації єдності між західними союзниками не гарантована.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!