Що Макрон везе Зеленському після зустрічі з Путіним
Президент Франції Франсуа ОлландРідко до України приїжджають французькі президенти, втім ці візити носять доленосний характер для нашої держави. У 1998 році Жак Ширак шукав у Києві відповіді на просте питання: чи Україна не є Росією – після його перемовин в українській столиці для нас відкрилися нові економічні можливості у Франції та й у всій Європі. Франсуа Олланд екстрено садив свій літак у Києві в лютому 2015 року – в час, коли йшли запеклі бої в Дебальцево і готувалися до підписання жахливі Мінські домовленості. Тепер до нас летить Макрон, летить, щоби попередити можливу ескалацію з боку Росії.
Ми не знаємо достеменно, про що Макрону вдалося домовитися з Путіним. Співрозмовники LB.ua, близькі до переговорного процесу в рамках «нормандського формату», стверджують: у Москву Макрон повіз ряд пропозицій Києва щодо розблокування переговорів. Натомість у Москві президенту Франції передали послання для Києва, а головне – Вашингтона.
Публічні ж заяви за підсумком багатогодинних переговорів сюрпризів не принесли.
Путін традиційно озвучив вимоги Кремля. Вони все ті ж: виконання Україною «мінського протоколу», – особливий статус для окупованих районів Донбасу, зміни до Конституції, які б його зафіксували, імплементація «формули Штайнмайера» і старт комунікації між Києвом та окупаційними адміністраціями.
«У Києві то кажуть, що будуть виконувати (мінські угоди, – LB.ua), то кажуть, що це зруйнує їхню країну. І президент (України, – LB.ua) чинний нещодавно заявив, що йому жоден пункт не подобається з цих Мінських угод. Ну, подобається – не подобається… Терпи, моя красуне! Треба виконувати! Інакше ніяк», – заявив Володимир Путін.
Президент РФ Володимир Путін та президент Франції Еммануель Макрон під час пресконференції після переговорів у Кремлі , 7 лютого 2022 року.Емманюель Макрон, натомість, чітко маркував конфлікт як україно-російський. І неодноразово повторив фразу «треба будувати» – механізми безпеки, довіри тощо. Втім, це була домашня заготовка, і ці слова не надто пасували до настрою французького лідера після розмови з Путіним.
При цьому, Макрон заявив, що очікує конструктиву саме від РФ, додавши, що українська влада свої обіцянки виконує. Зокрема, за його словами, Київ дійсно поклав під сукно законопроєкт про перехідний період (який унеможливлював виконання «Мінська» на умовах Кремля) під тиском Москви та Заходу.
«Хочу привітати зусилля президента Зеленського, зокрема, конкретні зобов'язання, які він взяв на себе – конкретно відкликав законопроєкт (про перехідний період, – LB.ua), який не відповідав Мінським домовленостям. Президент Путін про нього згадував, і цей законопроект був відкликаний з ініціативи Зеленського», – зазначив Макрон.
Фото: EPA/UPGСподіваємось, вже у Києві ми почуємо конкретику і щодо інших «конкретних зобов’язань», які узяла чи нібито узяла на себе Україна.
Крім того, французький лідер повідомив, що нині є «чутливі питання щодо конституційної реформи, особливого статусу для Донбасу і проведення виборів, які нині розглядаються». Очевидно, розглядають в рамках перемовин у форматі радників «нормандської четвірки».
Чи означає це, що Київ піде на вимоги Москви? Ні, і українська влада озвучила нещодавно свої «червоні лінії», серед яких відмова від прямого діалогу з бойовиками, неприпустимість вибору вектора розвитку під зовнішнім тиском і територіальна цілісність України.
Останній пункт, до речі, дуже важливий одразу з двох причин. Перша – Київ показує, що Путіну не вдасться за допомогою брязкання зброї на українському кордоні змусити Україну забути про Крим і назавжди заблокувати її поступ до НАТО якраз через кримське питання (саме тому й оголошений новий саміт Кримської платформи). Друга – українська влада направляє Кремлю чіткий сигнал: будь-які політичні рішення, які легалізують відокремлення Донбасу від України, означатимуть кінець «Мінська», і що провина за це лежатиме на Росії.
Фото: EPA/UPGНе виключено, однією з вимог Москви, яку везе Макрон, є імплементація «формули Штайнмаєра». Її ключова суть в тому, що політичне врегулювання має розпочатися паралельно із вирішенням безпекових питань. Це те, до слова, чого так хотів уряд Меркель – оголосити режим тиші і провести вибори на окупованій території без виводу російських військ.
«Формула Штайнмаєра» була довгий час була просто приватною пропозицією, вона містилася у листуванні колишніх глав МЗС Німеччини та Франції, які, окрім них, ніхто не підписував (а там же йшлося про невигідний Україні порядок проведення місцевих виборів та запровадження особливого статусу). Так тривало до 2019 року, коли на переговорах у Парижі Україна погодилася імплементувати формулу, зафіксувавши ці зобов’язання на папері.
Українська влада, звісно, може грати у свою гру: імплементація «формули Штайнмаєра», як і внесення змін до Конституції потребуватимуть консенсусу у Верховній Раді, якого точно немає.
Проте складається враження, що Київ прагне більше до модернізації «Мінська», до зміни порядку пунктів з його виконання. Що немає чіткого розуміння того, що, яким би порядок не був, сама по собі імплементація домовленостей в повному обсязі призведе до катастрофи.
Разом з цим ми знаємо, що без згоди України Захід не піде на поступки щодо «Мінська»; в усілякому уразі так зауважив Макрон під час прес-конференції з Путіним.
Наші союзники можуть вмовляти нас, однак ключові рішення залишатимуться за Києвом. Відтак, Путін та Макрон домовилися поговорити по телефону після зустрічі президента Франції з Володимиром Зеленським.
«Залежно від того, що вирішать у Києві, ми плануватимемо майбутні кроки», – сказав президент РФ.
Фото: EPA/UPGПрезидент Франції заявив, що найближчі кілька днів – тижнів будуть критичними, що у цей період вирішуватиметься питання майбутнього Європи. Це дуже красиво і складно. Спростимо: вирішуватиметься питання України. Але вирішувати його повинен виключно Київ.
При цьому, слід зрозуміти кілька важливих речей. Перша – Франція та Німеччина, вирішуючи питання України, розв’язують, насамперед, свої проблеми. І можуть це робити ціною України. Друга – виконання Україною «Мінська» не означає, що Росія виконуватиме свою частину домовленостей. При цьому, сама спроба України піти на поступки РФ може закінчитися катастрофою. Третя – Путін же використовує створену ним загрозу війни для втягування Заходу та України в переговори для досягнення низки своїх цілей, зокрема, поглиблення протиріч між західними союзниками та дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні.
***
Російська пропагандистська машина уміє працювати системно. І одна з її постійних завдань – створення в українців враження, що долю нашої країни вирішують без нас. Так, лише цього тижня росіяни рознесли «новину» про те, що Блінкен підтримав «особливий статус» для Донбасу і висловив упевненість, що українська влада його підтримає. Хоч держсекретар США сказав, що особливий статус для Донбасу може бути прийнятним для України, але за умови певної послідовності виконання домовленостей з боку РФ, чого не було і немає. Так само за підсумками візиту Емманюель Макрона до Москви РФ просуває тези про те, що Захід уже пішов на поступки задля деескалації – ціною України. Та повторимо ще раз: вирішувати долю України буде Україна.