Як протести у Казахстані переросли у трагедію. Кривавий січень в Алмати очима очевидців

Алмати став центром заворушень, що спалахнули у Казахстані на початку січня. На багато запитань досі немає відповідей. Головне з них - чому мирні протести переросли у кровопролиття. Щоб зрозуміти, що відбувалося у найбільшому місті Казахстану в ті дні, ВВС поговорила з очевидцями тих подій.
Як все починалося
Протестувальники почали збиратися у передмісті Алмати ввечері 4 січня. Люди хотіли підтримати жителів західного Казахстану, що вийшли на протести після різкого зростання цін на пальне.
"Аудиторія зібралася дуже строката, - згадує Тимур Нусимбеков, місцевий журналіст і редактор Adamdar.ca. - Це були різні люди: з передмістя, з центру, це були і хіпстери, і робітнича молодь, і представники культури. Але більшість із них були мирні протестувальники".
Надвечір люди пішли ходою до центру міста, до площі Республіки. Все було мирно, але ситуація погіршилась, коли поліція почала розганяти протестувальників за допомогою світло-шумових гранат та сльозогінного газу. Це лише розлютило учасників протестів, почалися перші сутички з силовиками, які тривали всю ніч.
На той момент ми ще не бачили вогнепальної зброї, каже Нусимбеков. Вона з'явилася лише наступного дня.
5 січня люди продовжували йти до площі. "Я дивилася на всіх з таким подивом", - розповідає 57-річна учасниця протестів. Задля її безпеки назвемо її Асель.
"Вони були такі щасливі, світло просто лилося від них. А очі ніби казали: уявляєте все-таки вийшли, не злякалися".
"Ми протестували мирно"
Але атмосфера швидко змінилася. За словами очевидців, на площу почали приходити люди з ножами, палицями та мисливськими рушницями.
"Ми не вдавались до тероризму чи вандалізму, - розповідає інший активіст Кунай Абдієв. - Ми вимагали, щоб мер вийшов до нас. Ми протестували мирно. Але якоїсь миті під'їхала група молодиків і відразу пішла захоплювати будівлю мерії. Ми не могли їх зупинити. Вони били машини і шибки".
Події розвивалися стрімко. Почалася стрілянина, лунали вибухи світло-шумових гранат. Натовп зайшов до будівлі мерії і підпалив її. Серед тих, хто штурмував будинок, були люди у поліцейській формі, яку вони відібрали раніше. Дехто ходив у поліцейських шоломах, наколінниках та іншому захисному спорядженні силовиків.

Пропустити подкаст і продовжити подкаст

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
За словами Куная Абдієва, у багатьох молодиків обличчя були приховані, хоча більшість протестувальників були без масок. "Я навіть боявся на них подивитися, вони могли побити", - розповідає він.
Всередині будівлі міської адміністрації були молоді курсанти, яких, вочевидь, залишили охороняти будівлю. Розлючений натовп почав їх бити, але деякі активісти змогли захистити їх і вивести з будівлі.
Напруга на площі наростала. Поряд із резиденцією президента лунали постріли і вибухи світло-шумових гранат. З'явилися постраждалі з кульовими пораненнями. Однією з них була Асель.
Вона дійшла до площі і стояла на розі, коли відчула гострий біль у коліні. "Я відчувала, як кров хльосає по нозі", - згадує Асель. Пізніше вона почула від лікарів, що наскрізна куля зачепила вени.
"Опритомніла від того, що мене тягнули двоє хлопців, що прикрилися поліцейським щитом. Вони мені казали: лягай, ляга". Довкола літали кулі".
Потім швидко встали, коли вогонь більш-менш припинився, і просто по землі мене поволокли. Коли отямилась, сиділа у вантажівці, там було дуже багато людей. І в мене нога поранена, і на цій моїй нозі купа людей лежали. Бездиханні".
Провокатори?
Досі не зрозуміло, хто підпалив міську мерію та атакував резиденцію президента.
Протестувальники, що були на площі, вважають, що це були провокатори. Деякі розповідають про "молодиків міцної статури з білими пов'язками", які постійно закликали людей йти то на резиденцію, то на аеропорт, то на департамент поліції.
Розпалений натовп, побачивши поранених і вбитих, міг легко піддатись на провокації підбурювачів й атакувати будівлі.
Але, за словами представниці департаменту поліції Алмати Салтанат Азирбек, нападники на поліцейські дільниці були добре навчені і розумілися на тактиці бою у міських умовах.
Усі ці групи зникли вже наступного дня - 6 січня. На площі тоді зібралися сотні людей, серед яких було багато людей похилого віку. Вони вимагали припинити стріляти по цивільних і вивести війська.
Вранці 6 січня під'їхали військові на бронемашинах. Протестувальники призначили групу зі старійшин - аксакалів - піти на переговори з ними. З білим прапором у руках вони спробували підійти ближче.
"Ми минули огородження, відійшли на метрів десять, і тут вони відкрили вогонь, - згадує Меїрхан Абдуманапов, один з активістів, що вирушив на переговори. - Здебільшого у повітря стріляли, але коли ми почали відступати, впала одна людина. Я його взяв за ліву руку і почав підіймати, а в нього виявляється рана у лівій нозі, кульове поранення у стегно, кров сочилася. Я його якось виніс за огорожу, а там мені допомогли. Під'їхала машина і його забрали".

Стрілянина припинилась, військові дали знак аксакалам підійти.
"Це були наші військові. Ми сказали, що ми ніякі не екстремісти, не терористи, як влада заявляє. А він у відповідь: я знаю, і каже: ви продовжуйте свою демонстрацію, але слідкуйте за своїми, щоб не було провокаторів. Якщо стрілятимуть у наш бік, якщо щось трапиться з моїми солдатами, ми відкриємо вогонь у відповідь. Він сказав, що вони мали наказ взагалі очистити площу, але вони цього робити не будуть".
Надвечір молодь розгорнула банер із написом "Ми - не терористи, ми - мирний народ" і почала співати гімн.
Почали стріляти по людях
Ближче до 19:00 військові повернулися і перекрили площу.
"Ми були біля монумента незалежності, - згадує Салтанат Хамзіна. - Люди тримали прапор Казахстану. Вони вишикувались у лінію і махали руками". Так вони хотіли показати, що не мають зброї.

Але невдовзі військові відкрили вогонь. "Спочатку здавалося, що вони стріляли у повітря, але ззаду люди вмирали. Значить, були снайпери. Користуючись шумом, вони стріляли по людях", - каже Салтанат Хамзіна.
"Просто біля монумента незалежності лежав чоловік, років 50 або старший. Він не міг рухатись, лише стогнав. У наш бік продовжували стріляти, - розповідає Меїрхан Абдуманапов. - Поруч нікого не було, один я не міг його потягнути. Я за монумент сховався. З правого боку лежали дві молоді дівчини, десь 17-18 років, і молодий хлопець. Вони майже одне на одному лежали. Ознак життя не виказували".
"Я потім побачив, за 25-30 метрів від монумента стояла автівка. Вся зрешечена кулями. Усередині було два трупи".
"От тоді на душі було тяжко - мені так стало погано, сльози на очах. Страшно не було, я був дуже злий. Охопила лють, я поклявся, що це все доведу до людей".
Представниця департаменту поліції Алмати Салтанат Азирбек заявила в інтерв'ю ВВС, що не знає про інцидент 6 січня, але запевняла, що силові структури застосовували вогнепальну зброю лише для самооборони, а не проти цивільних.
Як стверджує влада Казахстану, під час масових акцій протесту і заворушень загинули 225 людей, сере яких 19 військових і поліцейських.
Активістам погрожують
Наразі багато активістів побоюються, що їх можуть затримати і кинути до в'язниці лише за те, що вони були на площі у ті дні.
До Асель у лікарні вже приходили озброєні люди у формі й погрожували її забрати. Вона вважає, що це були люди зі спецслужб чи спецпризначенці.
Один з активістів - Муратбек Єсенгази - каже, що його не лише затримали, а й побили.

"Це дуже небезпечно, що мирних протестувальників наразі прирівнюють до мародерів і бойовиків. Зрозуміло, що в останні дні в Алмати були і бойовики, і банди мародерів, що нападали і на мирних громадян, і на силовиків, і на державні об'єкти. Але, крім цього, треба визнати, що значна частина учасників протесту - мирні люди", - каже місцевий журналіст Тимур Нусимбеков.
Нусимбеков вважає, що риторика влади може бути спробою приховати "колосальну кількість помилок, що призвели до найбільшої гуманітарної катастрофи в історії Казахстану".
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!