"Вони тримають Україну в заручниках". Що думають експерти про переговори Росії із Заходом
У четвер у Відні у штаб-квартирі ОБСЄ відбувається фінальна із трьох міжнародних зустрічей, на яких представники Росії обговорюють питання безпеки із західними дипломатами різних рівнів.
Напередодні було засідання Ради Росія-НАТО, а на початку цього тижня у Женеві пройшли двосторонні американсько-російські переговори.
Під час цих зустрічей Росія намагається домогтися від НАТО та його членів, передусім від США, юридичних гарантій своєї безпеки. Її ключова вимога полягає в тому, щоб альянс відмовився від подальшого просування на схід.
Проте і США, і НАТО послідовно заявляють, що не можуть вирішувати долю інших країн без їхньої участі і не можуть забороняти країнам вступати в альянс.
Перша зустріч, яка тривала понад вісім годин, відбулася у понеділок у Женеві. На ній представники США та Росії обговорили питання загальної безпеки. З підсумкових заяв стало зрозуміло, що суттєвого прогресу досягти не вдалося.
Проте представники обох сторін називають розмову відкритою та прямою, а заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков, який представляв Москву у Женеві, назвав ситуацію небезнадійною.
Другою зустріччю, що відбулася у середу, стало засідання Ради Росія-НАТО. Вона тривала близько чотирьох годин. Як і після першої, за підсумками переговорів сторони не заявили про зближення позицій.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вчергове повторив, що кожна держава має самостійно вирішувати, вступати чи не вступати до альянсу. Він відзначив серйозні розбіжності у НАТО із Росією і визнав ризик нового збройного конфлікту в Європі.
Аналогічну позицію має і представниця Держдепу США Венді Шерман, яка очолила американську делегацію на переговорах у понеділок, а в середу взяла участь і у засіданні Росія-НАТО.
При цьому і Столтенберг, і Шерман зазначили, що готові обговорювати з Росією інші питання безпеки - зокрема, ядерної політики та контролю над озброєннями.
Проте російська сторона вкотре заявила про неготовність обговорювати питання безпеки окремо одне від одного, й надалі наполягає, щоб її вимоги розглядали одним пакетом.
Міністерство оборони Росії назвало три питання, які вважає ключовими: гарантії нерозширення НАТО на схід за рахунок України та інших країн, зобов'язання не розміщувати в Європі нові американські ракети середньої та меншої дальності та обмеження військової діяльності у Європі.
ВВС попросила російських та західних експертів оцінити підсумки зустрічей.
"Вони тримають Україну в заручниках"
Зустріч у Брюсселі буша радше перформансом, заявив ВВС Майкл Кофман, директор російської програми в Центрі військово-морського аналізу США. Вона мала ті ж самі результати, що і зустріч в Женеві - очевидно, що переговори зайшли у глухий кут.
"Головне питання - чи готова Росія розділити питання гарантій безпеки (як відмова від розширення НАТО) і питання стратегічної стабільності, на кшталт контролю за озброєннями та військовими заходами", - вважає експерт.
Представники Росії - Рябков та Глушко - дали однозначну негативну відповідь, підкреслює Кофман. Вони наполягають на обговоренні проєктів угод, оприлюднених РФ у грудні, які містять усі ці питання разом.
"Це є ультиматумом, оскільки вони згадують якісь невизначені військово-технічні заходи, до яких вони готові вдатися. І, по суті, тримають Україну в заручниках", - вважає Кофман.
При цьому військовий аналітик відкидає поширені у західних ЗМІ погляди про "непередбачуваність" Путіна. Він підкреслює, що Кремль десятиріччями висловлював невдоволення розширенням НАТО і розміщенням американської зброї в Центральній та Східній Європі.
І коли вже у 2021 році Джо Байден спробував вести діалог із Путіним, у відповідь пролунали усі ці претензії.
"Адміністрація Байдена пропонувала Москві вести діалог про стратегічну безпеку довкола технічних аспектів, наприклад, щодо обмеження озброєнь, не порушуючи фундаментальні розбіжності, - каже експерт. - Але Росія чітко дала зрозуміти, що саме їй потрібно".
Росію турбують і американські війська у Європі...Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Із зустрічей у Женеві та Брюсселі стало зрозуміло, що Росія не отримає того, чого формально намагалася домогтися, підкреслює сер Лоуренс Фрідман, член Британської академії та почесний професор факультету військових досліджень лондонського Королівського коледжу.
"Я не думаю, що Росія зможе чогось домогтися через ці переговори. Вони не отримають юридичних гарантій чи договорів, в яких буде прописана відмова від членства України в НАТО або розміщенням там американських ракет великої дальності", - каже військовий історик.
Проте реальною метою російської дипломатій могла бути спроба стримування США та НАТО - дати їм зрозуміти, що членство України в альянсі або розміщення американських боєголовок стає casus belli - приводом для війни, вважає Фрідман.
Навіть якщо НАТО не збирається приймати Україну в осяжному майбутньому, альянс не може заявити про це публічно, тому що саме це було обіцяно на саміті в Бухаресті у 2008 році, каже Фрідман. Крім того, якщо заявити про це зараз, це сприйматиметься як результат тиску Росії.
"Чим сильніше Росія тисне на цю тему, тим складніше для НАТО сказати, що вони не збираються приймати Україну", - додає експерт.
Реальні наслідки зустрічей у Європі стануть зрозумілими наступного тижня, додає Майкл Кофман. МЗС Росії заявляло, що очікує отримати від Вашингтона формальну відповідь на порушені під час переговорів питання. Проте у Держдепі поки що не підтвердили, що збираються давати таку відповідь.
"Зачекаємо до наступного тижня, коли Росія очікує отримати відповідь на свої вимоги. І відсутність відповіді теж буде певною формою відповіді", - каже Кофман.
"Більшого Росії ніхто не дасть"
Російські ж експерти розходяться в оцінці користі від цих переговорів. Але так само вважають їхньою головною рисою неготовність Москви до будь-яких поступок, що ставить під сумнів подальший переговорний процес.
"Те, що переговори відбулися і на них не посварилися - дуже низька планка для очікувань, і взяти її нескладно. Все найскладніше і найважливіше пов'язано із фундаментальними питаннями і тим, що стоїть за максималістичною російською позицією, яка з'явилася зовсім нещодавно", - каже експерт Московського центру Карнегі Олександр Габуєв.
Позицію Москви він описує як "це наші "червоні лінії", ми від них не відступимо".
"І головне, що ці лінії заявлені публічно та на міжнародному рівні та всередині країни. Це не схоже на дипломатію, і це не схоже на російську дипломатію. Про те, що в Росії є висококласні дипломати, які вміють вести переговори і вміють домовлятися, коли їй це потрібно, усім добре відомо", - відзначає Габуєв.
За його словами, навіть за такої вимогливої позиції можна було б обговорити конкретні практичні питання, наприклад, мораторій на розміщення ракет середньої та меншої дальності (РСМД) та інших систем нападу, зокрема, і в Україні, і попросити це юридично закріпити.
"В цілому ось там відкривається поле для домовленостей із того, що ми хотіли раніше, і того, що нам тепер готові дати", - каже експерт.
"Проте із заяв наших перемовників випливає, що ми на цьому не зупинимося і нам це не потрібно без відриву від великих речей. З таким настроєм домовитися про щось буде неможливо.
Більшого Росії, звісно, ніхто не дасть. І мені здається, що це є зрозумілим і не є сюрпризом ані для Грушко, ані для Рябкова, ані для їхніх начальників", - відзначає Габуєв.
"Відповідно виникає питання, навіщо все це робиться, на яке ні в кого з нас немає відповіді, яку, я боюся, ми скоро всі дізнаємося", - підсумовує він.
... і українські в Україні.Габуєв вважає малоймовірним приєднання України та Грузії до НАТО в найближчі п'ять чи десять років. Проте водночас він не бачить причин, через які альянс зміг би відмовитися від своєї політики відкритих дверей і дати Росії якісь юридичні гарантії.
"Немає нічого такого, що Росія може зробити, що б змусило їх від неї відійти. Тобто нічого фундаментального, що б різко змінило оцінки НАТО стосовно своїх членів, не відбулося. Не думаю, що хтось у НАТО розглядає як реалістичний сценарій, що Росія завтра сама піде виганяти американські війська на лінію 1997 року", - каже експерт.
На його думку. навіть якщо Москва піде на якісь рішучі кроки на кшталт вторгнення в Україну чи розміщення за межами Росії нових систем озброєнь, це лише гальванізує НАТО і зробить американську військову присутність у Європі ще більш потрібною.
Водночас заступник директора Центру комплексних європейських та міжнародних досліджень Дмитро Суслов навпаки вважає, що результати переговорів у Женеві та Брюсселі вже продемонстрували суттєвий прогрес порівняно з тією ситуацією, яка була ще кілька місяців тому.
"Впродовж кількох років НАТО відмовлялося обговорювати ініціативи Росії про можливість створення нового режиму розміщення озброєнь у Європі, ініціатив з деконфліктингу", - каже російський експерт.
Проте, за його словами, для Росії сьогодні цього замало. Але те, на чому наполягає Москва сьогодні - нові принципи європейської безпеки - вже не готові обговорювати США і НАТО.
У зв'язку із цим Суслов бачить два сценарії розвитку подій.
Перший - Росія приймає пропозицію НАТО і починає переговори з військово-технічних питань - контролю за озброєннями, звичайними та ядерними, з ракет середньої та малої дальності, ухвалюються правила зближення військових літаків та кораблів.
Проте основні принципи європейської безпеки тоді залишаться такими, якими були впродовж 30 років. Але в Росії їх сприймають як вигідні Заходу, але невигідні для себе. Якщо Росія піде цим шляхом, то дезавуює свої власні вимоги, і таким чином дискредитує себе, вважає експерт.
На його думку, тепер, коли переговори відбулися і позиція Вашингтона та Брюсселя сформульована, питання подальшої стратегії вирішуватиме президент Путін.
Якщо він вважатиме неприйнятним рухатися військово-технічною лінією без політичного аспекту, то, на думку Суслова, варто очікувати подальшого посилення напруження не стільки між Росією та Україною, скільки між Росією та НАТО.
"Будуть розміщуватися нові озброєння, гучніше лунатимуть заяви про можливість ядерної війни", - вважає експерт.
На його думку, Росії та НАТО необхідно змінити саму парадигму відносин, офіційно визнати один одного ворогами, визнати реальною загрозу ядерної війни і оцінити ризики для її початку.
Тоді, вже виходячи з цього, необхідно вибудовувати політику, щоб уникнути такої війни, що означає необхідність поваги до життєвих інтересів обох сторін.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!