Назарбаєв у Казахстані був завжди, скрізь і всім. А тепер він просто єлбаси
Епоха Назарбаєва, схоже, добігла кінцяНурсултан Назарбаєв у Казахстані всюди, він як Міккі Маус у Діснейленді. На честь нього перейменували вулиці та міста, а його назвали єлбаси - вождем народу та батьком нації. Перший президент незалежного Казахстану правив країною з 1989 року, але щойно почалися масштабні заворушення, 81-річний "батько нації" зник.
Післяноворічні протести та заворушення 2022 року забрали десятки життів. Вони ще не вщухли, але вже прискорили транзит влади у Казахстані. Назарбаєв втратив єдину офіційну роль у поточному управлінні державою - він більше не є головою Ради безпеки.
Тепер він просто єлбаси.
Керівником Ради безпеки сам себе призначив Касим-Жомарт Токаєв, якому Назарбаєв поступився спочатку посадою президента в 2019 році, а в 2021 році передав і дві позиції, що залишалися за ним: голови Асамблеї народу Казахстану і лідера правлячої партії "Нур Отан".
Проте титул "батька нації" зобов'язує, і країна, як і раніше, пов'язує все, що відбувається в ній, з Назарбаєвим, його родиною та оточенням. На його адресу протестувальники скандують: "Старий, йди!". Його статуї скидають із постаментів.
Тому що саме за Назарбаєва Казахстан став таким, яким він є. Сировинна країна з величезною територією та амбіціями, але з невеликим населенням та ще меншим впливом у світі та регіоні. Саме за його правління в Казахстані закатали в асфальт скромні паростки інакомислення та громадянського суспільства, а майнове розшарування досягло біблійних масштабів.
Родина, багатство та Захід
У Казахстані мешкає майже 20 млн людей. Половина багатства країни при цьому зосереджена в руках менш ніж 200 казахстанців, підрахували аналітики KPMG на основі Credit Suisse Research Institute.
Не таким бачив Назарбаєв спілкування з народом після 33 років правління країною. Військові на вулицях Алмати, 6 січня 2022 рокуПропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Мільйонерів у країні приблизно 0,2% населення, але вони вважають за краще жити за кордоном. Надають перевагу Заходу і особливо Лондону.
За час з 2008 по 2015 роки, коли Велика Британія продавала дозволи на проживання щедрим інвесторам, казахстанці опинилися в перших рядах черги за "золотими візами". Понад 200 казахських мільйонерів отримали право жити в країні і претендувати на громадянство, йдеться у доповіді дослідницького інституту Chatham House.
Вони із захопленням вкладали гроші в лондонську нерухомість, чим привернули увагу публіки, а потім і правоохоронних органів.
Британці намагалися навіть накласти арешт на два будинки та апартаменти доньки Назарбаєва Даріги та її старшого сина Нуралі Алієва. Проте ті в суді довели, що нерухомість купили на власні гроші, а не на злочинні доходи колишнього чоловіка Даріги Рахата Алієва, який втратив вплив на батьківщині та помер у австрійській в'язниці.
Попри ці неприємності, і родина, і еліти за Назарбаєва завжди дивилися на Захід. У провідних ділових газетах США та Європи досить часто з'являлися на правах реклами цілі смуги статей про досягнення Казахстану. Найбільші казахські компанії розміщували акції на Лондонській біржі.
Нову столицю країни Нур-Султан відбудували зіркові західні архітектори, а потім у ній відкрили спеціальні чесні суди, куди запросили дорогих англійських суддів розбирати комерційні, цивільні та арбітражні справи.
Навіть національну футбольну збірну у 2002 році перевели з азійської федерації до УЄФА, щоби брати участь у європейському чемпіонаті. Щоправда, на жодний Євро пробитися досі не вийшло.
Життя на Заході подобалося оточенню та родині Назарбаєва, а економіка та безпека країни дедалі більше залежали від Росії та КитаюБідність, корупція та прощання з ілюзіями
Бажання вписатися в західне бачення світу відрізняло Назарбаєва від авторитарних правителів у сусідніх Узбекистані, Туркменістані та Таджикистані.
Проте з кожним закручуванням гайок у політиці та суспільному житті Казахстан все міцніше вкорінюється у таборі, який протистоїть Заходу. Він дедалі більше економічно залежить від Китаю, а політично - від Росії. Як показала нинішня криза, без її допомоги казахська влада навіть не може забезпечити власну безпеку та порядок.
Токаєв пообіцяв рішуче придушити заворушення, назвав бунтівників терористами та закликав на допомогу силовиків з-за кордону. Якщо замість обіцяних реформ влада піде на посилення внутрішніх обмежень, останні прозахідні ілюзії напіввегетаріанської доби Назарбаєва відійдуть у минуле вслід за єлбаси.
"У нас досить космополітичні еліти, і їм не до вподоби російсько-білоруський сценарій масштабних репресій та ізоляції", - пише про Казахстан Наргіс Касенова із Центру російських та євразійських досліджень імені Девіса Гарвардського університету.
Проте країна опинилася у такій ситуації, коли без змін еліти можуть попрощатися із цими претензіями.
"Казахстан зіткнувся з серйозними системними проблемами, і відкладати їхнє рішення більше не вийде. Це розуміють вже всі і всюди", - попереджає Касенова.
Назарбаєву далеко до культу особистості лідерів сусідніх країн Центральної Азії. Але він давно вже є частиною пейзажу: плакати, гасла, барельєфи, статуїНазарбаєв кілька десятиріч обіцяв народу процвітання, проте успіхи скромні.
Економіка весь час зростала, але доходи від цього зростання розподілялися нерівномірно. Країна, як і раніше, залежить від експорту сировини, попиту в Китаї та ситуації в Росії.
Залежність добре продемонструвала спочатку світова фінансова криза, за якою впали ціни на нафту, що призвело до девальвації національної валюти тенге у 2009 році. А потім і друга девальвація, і перехід до плавного падіння курсу тенге після обвалу російського рубля через санкції у відповідь на анексію Криму 2014 року.
Тим часом, корупція процвітає. Назарбаєв у своєму першому масштабному плані Казахстан-2020 обіцяв вивести країну до першої третини найменш корумпованих країн світу. Однак у рейтингу сприйняття корупції від Transparency International країна зараз на 94-й позиції зі 180 країн, позаду Танзанії, Індії та Марокко.
Про те, що зміни назріли, експерти казали ще кілька років тому, і коли Назарбаєв несподівано поступився президентською посадою Токаєву, деякі називали наступника "соціальним камікадзе". Вони думали, що Назарбаєв знайшов хлопчика для биття і доручив йому брудну роботу, а сам дистанціювався до чистих високих палат батька нації.
Минуло два з половиною роки, з яких два виявилися ковідними. Пандемія оголила системні проблеми у соціальному забезпеченні та охороні здоров'я, а гайки закрутили ще більше. В результаті невдоволення лише посилилися.
Настав час бити хлопчика. Питання тепер у тому, хто ним буде - Токаєв чи той, під чиїм беззмінним керівництвом Казахстан увійшов у неспокійний 2022 рік.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!